Українці люблять бідкатися. Навіть якщо насправді все гаразд. Століття кріпацтва й соціалізму залишили після себе звичку применшувати досягнення. Щоб не відібрали й не вислали.

Торік Україна опинилася на 123-му місці в рейтингу щастя Організації Об'єднаних Націй. Його розробляли за об'єктивними показниками — валовий внутрішній продукт на душу населення, очікувана тривалість життя, свобода вибору, рівень соціальної підтримки й корупції. Наші сусіди — бідні африканці. Ми — найубогіша нація Європи.

Чому ми нещасні? Бо бідні. Безнадійно бідні нації почуваються щасливішими, бо не знають іншого стану. Українці ж бачили кращі часи.

Але не варто думати, що фраза "щастя починається з багатства", це банальщина. Поруч із нами живе суспільство, переконане, що не гроші — головне, а "велич і духовність". Про рівень духовності якнайкраще свідчить кількість дитбудинків: у Росії — 1500, у США — 0. Як сказав би Степан Бандера: якщо вони з-поміж величі й багатства обрали перше, то спочатку залишаться без багатства, а потім і без величі.

Ми бідні, бо в нас немає великого прошарку малих підприємців. Заможне суспільство нагадує піраміду. Мала кількість великих корпорацій зверху та якнайбільше дрібних підприємців унизу. Перше в нас так-сяк вибудуване. З другим біда.

У нас мало підприємців, бо криві закони й немає правосуддя. Годі чекати на розвиток, якщо держава бере не лише податки, а й данину. Ще й будь-якої хвилини твою справу можуть рейдернути тітушки конкурента чи урядові маски-шоу. І в корумпованих судах суперечку не виграти. Простіше закинути справу. З тієї ж причини до країни не приходять іноземні інвестиції — зависокі ­ризики.

У нас криве законодавство й немає правосуддя, бо депутати голосують за безглузді закони. Немає податку на виведений капітал. Поліція кришує нелегалізовані законом секс-роботу і гральні автомати. А Житловий кодекс досі починається зі згадки про Леніна.

Депутати голосують через дупу, бо так їм наказують олігархи — реальний панівний клас в Україні. Кількадесят людей, які набули статків у 1990-х завдяки розпилу "золота партії" або кримінальним методам, не хочуть опинитися в умовах вільної конкуренції. Державна годівниця, схеми, монополії — оце їхнє. Чесні правила гри — ні. Тому олігархічний консенсус блокує будь-які зміни на краще. Убогість пересічних їх не турбує.

У нас досі є олігархічний консенсус, тому що державна влада є породженням олігархії та боїться її. Щоб обратися депутатом чи президентом, потрібні чималі гроші. Більшість політичних проєктів створюють за кошти олігархів. Винятки є, але поки що вони не надто впливають на наше життя. Тож потім петрушки в парламенті голосують так, як скажуть боси.

Президенту легше. Але за традицією кожен посідач цього крісла — або сам олігарх, або стає ним, або губить рейтинг у боротьбі з ними.

Влада боїться воювати з олігархами, тому що в тих є компромат. А як немає, то завжди можна вигадати. І навпаки, олігархи приводять політиків до влади, розповідаючи про них казки електорату. Якщо по телевізору щодня крутити табуретку, то за неї проголосують на виборах.

У результаті президенту вигідніше домовитися з олігархами. Бо спроба відібрати в них телевізор запускає хвилю компромату й голосіння про свободу слова. А так президент зберігає рейтинг, а вони — криве законодавство й ручні суди, завдяки яким і далі збагачуються. Народу залишають ілюзію вибору.

Позбавлені телевізором можливості мати краще життя, але завдяки йому впевнені, що воно можливе, українці біднішають і впадають у депресію. Збагачення за останні 30 років відбувалося лише двічі. За двох президентів, які не спиралися на олігархічний консенсус, а піднялися на хвилі патріотизму і громадської ініціативи. Але рейтинги обох знищив телевізор. З нього невпинно говорили про удаване зубожіння, після чого відбувалася зміна влади й розпочиналося зубожіння реальне.

Що робити? Потрібен президент-камікадзе. Прийшовши до влади, він має усвідомити, що це буде перший і останній термін, ухвалити закон про деолігархізацію медіа.

Телевізор не має належати жодному великому бізнесмену. Рейтинг знищать атакою у відповідь, зате наступник зможе прийти до влади, не озираючись на господарів кнопок на пульті. Потім з'явиться шанс привести до пуття закони й визволити суди, запустити бізнес і ощасливити народ.

×