Сто років тому ми програли не тільки тому, що мали агресивного, безжального і тоталітарного ворога. Але й через те, що відчайдушно шукали ворогів серед своїх.
Одні йшли воювати з більшовиками проти поляків, а інші — з поляками проти більшовиків. "Ліві" не хотіли говорити з "правими" — і навпаки.
За останні кілька років ми значно подрібнішали. Наші суперечності множаться з неймовірною швидкістю. Але каміння, яке дрібнішає, перетворюється на пісок.
Підтримуєш воєнний стан чи ні, генпрокурора чи антикорупціонерів, україномовних чи російськомовних, Порошенка чи Тимошенко — це не привід вважати своїх опонентів ворогами. Якщо тебе розриває від ненависті до тих, хто поруч, це перша ознака політичної хвороби. Пошук внутрішніх ворогів ніколи ні до чого хорошого не приводив.
Відмінності нас не роз'єднають, а тільки зміцнять. Якщо ми справді народ і нація.
4 
35413
Коментарі