За дорученням президента уряд готуватиме законопроект про ринок землі. За ним право розпоряджатися землями матимуть не місцеві ради, а держадміністрації. Голова Селянської партії України 49-річний Зеновій Холоднюк вважає, що земельні питання повинні вирішувати територіальні громади, а не чиновники.

Якою має бути земельна реформа?

— У кожній місцевості треба провести ревізію земель: у якому вони стані, кому належать, як обробляються. Земля зараз розпайована, більшість селян здає її в оренду. У результаті близько 40 відсотків земель сільськогосподарського призначення ніхто не обробляє. Нема вільного ринку землі, є лише "сірі" схеми її продажу — скупляють державні акти і привласнюють ділянки за допомогою чиновників. Тому перше завдання реформи — захистити селян від обезземелення.

Держава має контролювати так звані невитребувані паї, опікуватися землевласниками, у яких нема спадкоємців. Потрібен закон про захист прав власників паїв, щоб той, хто хоче сам господарювати чи перейти до іншого господаря, міг швидко й безборонно розірвати угоду з орендарем. Треба розірвати усі угоди терміном понад п'ять років. Угода на 49 років — це кабала, а від хорошого інвестора люди й самі не підуть. Головним у земельній реформі має бути створення орендних умов, а не продажу землі. А рента від оренди мала б залишатися сільській громаді на соціальні потреби.

Які небезпеки при проведенні реформи?

— Основний ризик — виснаження земель. Для цього треба передбачити в законі зобов'язання орендарів та інвесторів. В угодах обумовлювати сівозміни вирощування певних культур на певних територіях, створити органи, які це контролювали б.

Земля — це основний засіб виробництва в країні, його не можна розпорошувати. Тому потрібно мати запас земель громади й обов'язково — держави. Щоб вони могли здавати її в оренду і мати прибуток. У Китаї нема приватної землі, у країнах Заходу 50–60 відсотків ріллі — у державній власності. А в Україні орної землі утричі більше, ніж у Британії чи Німеччині.

Щоб уникнути зосередження земель у руках латифундистів і міжнародних концернів, варто запровадити обмеження: до 500 гектарів чорноземів і до 1000 малопродуктивних земель в одні руки. В оренді — не більше як 10 і 20 тисяч гектарів відповідно. Орендарі мають бути зареєстровані на території громад, у яких орендують землю. Іноземцям земля не повинна продаватися, тільки тимчасове користування — до 50 років.

Хто мав би розпоряджатися землями?

— Усі земельні питання повинні вирішувати територіальні громади, в окремих випадках — районні ради, а не чиновники. У держави є усі механізми для контролю — прокуратура, Рахункова палата, Контрольно-ревізійне управління тощо.

Які землі в Україні найдорожчі?

— Найдорожча земля біля крупних промислових центрів, де є кошти і робоча сила.

Базова ціна землі має бути однаковою по країні. Але до вартості землі в кожній місцевості треба підійти диференційовано. У кожному селі, районі, області. Потрібна кадастрова оцінка — по ярах і долинах, за складом гумусу, віддаленням до мегаполісу.

Чи варто запроваджувати вільний продаж земель сільськогосподарського призначення?

— Перед дозволом на продаж землі краще провести референдум, аби потім люди не кивали ні на президента, ні на уряд. Чимало селян уже продали свої паї. Хтось — просто за пляшку. Для убезпечення від спекуляцій треба заборонити вторинний ринок землі, щоб власник продавав землю тільки громаді або державі за фіксованою ціною. Якщо не хоче, хай здає в оренду.

×