Боротьба України з Росією не може закінчитися перемир'ям, відводом танків від кордонів, федералізацією чи черговою великою угодою про вічну дружбу. Це не просто конфлікт сусідських держав. Це протистояння світоглядів. Ніяка Америка не здатна зупинити вічних антагоністів.
"Мартін раптом згадав свою першу бійку. Йому було 6 років, а супернику, якого хлопці з вулиці дражнили Масляною Пикою, — 8. Він побив Мартіна так, що того знудило; кров із носа текла на землю, а з підбитих очей струмком летіли сльози", — Джек Лондон умів описувати бійки.
"Через півроку Масляна Пика знову віддубасив його. Однак цього разу Мартін поставив хулігану синяка. І це було добре. Вони билися ще і ще. Мартін щоразу падав, але ніколи не тікав. Коли йому виповнилося 11, а Масляній Пиці — 13, їхня бійка вперше закінчилася внічию. Потім вони щодня приходили битися. Їхні тіла були збиті до невпізнаності. Одного разу Масляна Пика не прийшов. Мартіна оголосили переможцем. Ніхто не знав, що того дня в його суперника помер батько.
У 17 років вони випадково зустрілися на мосту Восьмої вулиці.
— Будемо битися до кінця. Треба вирішити стару суперечку, — сказав Мартін.
Ніколи ще присутні не бачили такого звірячого бою — їм стало страшно.
— Це не бійка, це вбивство, — крикнув хтось. Зі зламаною рукою Мартін продовжував бити. Його кулак потрапляв у якесь кров'яне місиво, що втратило всяку схожість із людським обличчям. Воно опускалось все нижче, доки зовсім не впало на землю".
Україну били понад 300 років. Досі ми ковтали сльози. У 1918–1920-х кров із нашого носа ще текла на землю. У 1945–1954-х набили вічному супротивнику першого синця. Україна падала, але ніколи не тікала. А 1991-го зник Радянський Союз — у Росії помер батько.
Боюся, що Путін давно не читав "Мартіна Ідена". Перші легкі перемоги оманливі. Потім обов'язково настане мить, коли твоє самовдоволене обличчя перетворять на криваве місиво. І тоді ніхто не згадає, як тебе звали в дитинстві — чи Володимиром Володимировичем, чи просто Масляною Пикою.
4 
35413
Коментарі