Понеділок, 02 квітня 2007 18:16

Майдан повернувся, але вже інший

Ми все-таки вийшли на Майдан. Попри розчарування, відчай і розбрат у власних лавах. Попри умовляння і напучування від прем"єра і коаліціантів. Попри погрози й залякування з боку цушків і кисельових. Бо цим вони якраз показали свою слабість і змусили нас показати свою силу.

На якусь мить навіть здалося, що той, первісний дух Майдану повертається. Таке було знайоме до щему спільне братство десятків тисяч однодумців, що хочуть, як і ти, відстояти свою людську гідність і своє право на протест.

Той же піднесений настрій, щирість почуттів, подих волі. Упевненість у тому, що за нами — правота. І те ж яскраве мерехтіння усіх кольорів веселки у стягах. Ті ж слова і мелодії зі сцени — і ті ж персоналії на ній. Щоправда, лави політиків дещо поріділи, відсіялася полова. І вже ніхто не одягав помаранчевих шарфиків — така собі негласна колективна реакція на роздрай у "команді переможців". Спосіб показати, що ми тоді виходили не за шматок матерії чи його колір, а за якісь дуже важливі принципи нашого життя.

Ніхто не скандував "Ю-щен-ко!" або "Юля!"

Змінилися й гасла. Замість "Разом нас багато..." і "Свободу не спинити" найчастіше лунало "Зраду — геть!". Бо те ми вже довели, тепер на часі це. Якщо два з половиною роки тому нас обурила безсоромна фальсифікація, то тепер — така ж цинічна зрада серед політиків.

Ніхто не скандував "Ю-щен-ко!" або "Юля!", як 2004-го. Певно, за цей час ми таки чогось навчилися. Збагнули, що не треба творити собі кумирів. Бо потім, коли вони відриваються від нас, дуже боляче в них розчаровуватися. Тому й на лідерів опозиції реагували набагато стриманіше. Хоча й показали, що ще довіряємо їм — інакше б на Майдан не вийшли. Та чомусь більше вірилося артистам, які говорили й співали зі сцени. Мабуть тому, що вони ніде не заплямували себе так, як політики. І що озвучували те, що бринить у наших душах: "Ми нікому не віддамо свого майбутнього!".

Провладний мітинг на Європейській площі відрізнявся від Майдану разюче. Та й там і не могло бути такого духу, таких почуттів, такої енергетики. Вражало переважання похмуро-сірих кольорів у одязі мітингувальників за коаліцію. І така ж похмурість і опущеність в обличчях. Звезені по рознарядці петеушники і роботяги спідлоба поглядали на сцену, тяжко думаючи свою думу. А після шостої вечора згорнули свою "блакитну" атрибутику і масово подалися на Майдан.

Міліцейські кордони і загорожі не знадобилися. А самі вартові правопорядку поводилися так само миролюбно і солідарно, як і 2004-го.

Отже, повернення Майдану сталося. Але й відчутною була різниця. Не в кількості мітингувальників чи відсутності легендарного наметового містечка. Не у зміні гасел і вимог. Не в тому, що ніщо в житті не повторюється.

Різниця у тім, що ми тоді повстали. А тепер просто зібралися виконати свій громадянський обов"язок. Сказати владі, що думаємо про неї, і поставити її на місце.

І якщо так робитимемо постійно, то наше життя на краще зміниться набагато швидше, ніж обіцяне Януковичем "уже сьогодні".

Зараз ви читаєте новину «Майдан повернувся, але вже інший». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі