Заступник начальника відділу охорони здоров"я матерів та дітей МОЗ України Валентина Педан, 55 років, каже, що перший огляд гінеколога в школах можуть замінити на співбесіду.
Як ви оцінюєте стан здоров"я школярів?
— Не можна сказати, що він дуже поганий. Скажімо, серед дітей до 18 років інваліди становлять 1,9 відсотки. У Росії, наприклад, 3 відсотки. У США — 10–15 відсотків залежно від штату.
Чому така різниця?
— Там інші підходи у визначенні інвалідності. Ми беремо більш тяжку патологію. В Америці до статистики входять не лише інваліди, а й діти з особливими потребами, із межовим станом здоров"я. Що розвинутіша соціально-економічно країна, то більшою є категорія дітей-інвалідів. Бо держава може гарантувати їм соціальну підтримку. До речі, і серед країн СНД цей відсоток за останні 15 років збільшився втричі.
Як це пояснити?
— Можливо, через поліпшення діагностики. Позначається й демократія: люди обізнані у своїх правах і відстоюють їх, це стосується й інвалідів.
Але в будь-якому разі показник інвалідності не має лякати. Треба не проголошувати гасло "Знизити інвалідність!", а забезпечити соціальну адаптацію дітей-інвалідів. Дати їм можливість лікуватися, реабілітуватися, нормально навчатися.
Які причини поганого стану здоров"я дітей?
— На це впливає багато що: середовище, генотип, спосіб життя, харчування, звісно ж, школа.
А вона як впливає?
— За час навчання серед учнів втричі збільшується кількість випадків порушень осанки, гостроти слуху та зору. А кількість сколіозів — майже у 20 разів. У 2,8 разу зростає кількість захворювань системи кровообігу. Ускладнення виникають через недоліковані до кінця застуди — адже не кожна мати може сидіти з дитиною на лікарняному. Температури немає — йди до школи. А дитина ще слаба. От і ускладнення.
Також, за нашою статистикою, за час перебування в школі в два з половиною рази збільшується кількість психічних розладів та захворювань.
На що треба звернути увагу батькам, аби полегшити шкільне життя дитини?
— Насамперед на режим дня. Школяр має спати 9–10 годин на добу, більше бувати на свіжому повітрі, раціонально харчуватися. З"їдати щодня 400–600 грамів овочів і фруктів. Це потреба організму дитини. У шкільному раціоні переважають крупи, мучні вироби, особливо сьогодні. Тому батьки мають класти дитині в портфель яблуко, банан, моркву. А дітям, які відвідують групу продовженого дня, організувати гаряче харчування.
Чи можна частково замінити фрукти та овочі вітамінами у пігулках?
— Ні. Вітаміни, звісно, можна давати. Але уважно прочитати інструкцію — є вікові обмеження. А ще оболонки, якими покривають деякі вітамінні пігулки, можуть викликати алергію. Не варто пити вітаміни постійно. Слід вживати їх в періоди авітамінозу: навесні і глибокої осені, коли бракує живих фруктів та овочів у меню.
Наскільки ефективні шкільні профогляди?
— Через масовість вони не завжди ефективні. Це не та якість, яку б ми хотіли бачити. І не той індивідуальний підхід. Бажано, щоб на такі огляди діти приходили разом із батьками. Аби дорослі сказали лікареві, що саме турбує дитину, на що вона найчастіше скаржиться.
Школяр має спати 9–10 годин на добу
Може, треба щось міняти у профілактиці захворювань взагалі?
— Так. Ми досі не зважаємо на фізичний розвиток, як це роблять у розвинутих країнах. Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров"я розробила нові стандарти для оцінки фізичного розвитку дітей до 5 років і до 18 років. МОЗ України теж планує їх використовувати. Фахівці оцінювали зміни показників зросту й ваги у дітей, які живуть у гарних умовах, і таким чином визначали стандарти розвитку.
Що нового в такому підході?
— Наша медицина орієнтована більше на виявлення захворювань. Патології знаходимо, а ось самому розвиткові дитини приділяли мало уваги. А відстеження зміни ваги та зросту дають можливість виявляти хворобу на початковій стадії.
У деяких школах нині створюють центри здоров"я й проводять масову профілактику серед учнів. Це йде на користь?
— Я не прихильниця таких реабілітаційних центрів. Там усіх за певну суму годують вітамінами, біологічними добавками, роблять фізіотерапію. Я вважаю, профілактичний підхід має бути індивідуальним. Треба радитися з лікарем, аби не нашкодити.
А що відбувається з підлітками?
— Усі проблеми здоров"я, що є у молодшому та середньому шкільному віці, у підлітків зберігаються й поглиблюються. Особливо психічні розлади. А вони притаманні як міським, так і сільським учням. Я раніше вважала, що до суїциду більш схильні діти великих міст. Але з"ясувалося, що сільські підлітки схильні не менше. Саме в цьому віці вперше пробують алкоголь, наркотик, набувають першого сексуального досвіду. Треба говорити з підлітком про СНІД та про інші інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом.
Хто має це робити?
— Батьки, вчителі, лікарі. Але лише тоді, коли дитина до такої розмови готова. До речі, ми думаємо суттєво змінити перші огляди гінекологів, які нині проводять серед учениць старших класів, аби їх не травмувати. Адже часто після такої першої зустрічі дівчатка взагалі бояться відвідувати "жіночого" лікаря. Може, варто замінити огляд бесідою. Говорити окремо з дівчатами, а потім із хлопцями про те, коли варто звертатися до лікаря, які можуть виникнути проблеми тощо.
Щось уже робиться в цьому плані?
— За допомогою міжнародних організацій в Україні створюються так звані дружні до молоді клініки. Основний принцип там — не засуджувати. Тобто молода людина може звернутися туди з будь-якою проблемою зі здоров"ям, про яку не наважиться розповісти батькам. І там їй допоможуть.
Наприклад?
— Проблеми, пов"язані зі статевим життям, із вживанням наркотиків. Психологічні проблеми, що виникають у стосунках із батьками, вчителями.
Ця допомога безкоштовна й конфіденційна. Подібні заклади вже діють у Львові, Хмельницькому, Запоріжжі. Поки що їх 33, але згодом плануємо поширити цей досвід по всій Україні.
4 
35413
Коментарі