Один колишній посол навчав мене: ніколи не читайте міжнародні заяви так, як вони написані. Мовляв, у дипломатії заперечення часто слід розуміти як підтвердження. Треба лише добре навчитися читати між рядків.

Порада пригадалася у зв"язку із заявами французького міністра оборони Ерве Морена про відправку додаткових військових фахівців до Афганістану. Він дуже старався наголосити, що французи збільшують свою присутність в контингенті НАТО "без жодного зв"язку із планами повернутися до структури військового командування альянсу". Отож подумалося про зворотнє. А спілкування з аналітиками та експертами з питань безпеки переконало: Франція насправді думає про активнішу співпрацю з НАТО й готується повернутися до групи військового керівництва альянсом, з якої вийшла 1966 року за президентства генерала Шарля де Голля.

Тоді, за холодної війни, передбачені для французьких генералів порожні  стільці в залі засідань штаб-квартири НАТО були очевидним символом певної французької самостійності.

— У Парижі тривалий час вважали, що міжнародні партнери поважають нас за незалежність дій. Довіряють, бо ми не чхаєм в унісон із Вашингтоном, — пояснює Анрі Бретон, 75 років, відставний полковник та колишній член генштабу французької армії. — Для генерала де Голля було надзвичайно важливо, аби французький солдат підпорядковувався насамперед власному уряду. А вже потім, тільки за згоди Парижа, збройному штабу НАТО. Але світ змінився. Те, що 40 років тому робило нас сильнішими, сьогодні навпаки послаблює французькі позиції.

Подібну думку висловив і новий французький президент Ніколя Саркозі: аби мати реальний вплив у світі, Франції час відновити своє повноцінне членство в НАТО. Інакше на міжнародні ініціативи країни не зважають серйозно, не враховують достатньо її інтереси в царині безпеки й оборони.

До березня 2008 року остаточне рішення ухвалено не буде

— Після зникнення Радянського Союзу НАТО перестав бути системою стримування ймовірної військової загрози з боку Москви, — вважає політолог Бертран Жіль, 38 років. — Нині альянс є своєрідним об"єднанням демократичних держав у протистоянні тоталітарним режимам. Це ефективна та спільна протидія світовому тероризму. Зрештою, захист інтересів країн-членів. Це надзвичайно важливо зокрема для східно- та центральноєвропейських держав.

Заяву президента Саркозі про можливе відновлення повного членства в НАТО у США відразу ж назвали "великим стратегічним зрушенням". Американський секретар з питань оборони Роберт Гейтс підкреслив, що "в системі військового командування двері для французів відчинені: була б лише добра воля самих французів". Подібне формулювання США використовують і щодо України.

Проте громадська думка у Франції стосовно НАТО — власне, як і в Україні — не є одностайною. Хоча причини сумнівів інші. Не йдеться ані про наслідки комуністичної пропаганди, ані про вплив Москви. У французів свої перестороги. Чи не втратить країна в сенсі державного суверенітету? Чи не зашкодить іміджу держави відмова від колишньої, підкреслено самостійної позиції? Чи вдасться повернутися на справді помітні позиції у військовій структурі НАТО й мати там вплив? Зрештою, чи справдиться французьке сподівання на підтримку своїх ініціатив у рамках НАТО з боку інших європейських столиць?

А громадська дискусія є чи не найважливішою традицією французької демократії. Президентське слово в цій країні важить багато, але й суспільство та експертне середовище не дозволяють владі нехтувати власною думкою.

— Ми нині розглядаємо всі плюси й мінуси повного повернення в НАТО, — пояснюють в прес-службі Міністерства оборони Франції. — Працюють урядовці, замовлено кілька незалежних експертиз, передбачені консультації з громадськістю. До березня 2008 року, доки не завершаться всі заплановані консультації, остаточне рішення ухвалено не буде.

Водночас супротивники повноцінного французького членства в НАТО не закликають до жодних референдумів. І за холодної війни, і нині переважна більшість французів не сумніваються в потребі колективної співпраці з питань оборони та безпеки між більшістю демократичних країн світу. На відміну від України, питання доцільності участі як такої в альянсі ніхто не ставить. Хоча безпека Франці гарантована незрівнянно краще за українську.

×