Вже кілька років поспіль найпопулярнішими іменами в Україні при реєстрації дітей залишаються Олександр та Анастасія — про це повідомили цього тижня в Міністерстві юстиції. Водночас не знижуються симпатії людей до дивних імен, таких як Августин, П"єтро, Елорія тощо. А вам подобаються ваші ім"я та прізвище?

Володимир Паніотто, 61 рік, соціолог:

— Я ніколи над цим не замислювався. Батько колись казав, що це українська інтерпретація грецького Паніотідіс, що означає "справедливий". Колись цариця Катерина II біля нинішнього Маріуполя дала грецьким колоністам землі для розвитку землеробства. Із одного такого села походить наш рід. А назвали мене на честь Леніна. Він помер 21 січня, а я народився 22-го. Батьки вважали: якщо буду Володимиром Іллічем, то це мені допомагатиме в житті.

Марія Матіос, 46 років, письменниця:

— Ношу батькове й материне прізвище. Навіть заради чоловіка його не поміняла б. Воно незвичне. Я його шаную, бо знаю свій родовід за 218 років, маю фамільне дерево. До того, що дітям дають іноземні імена, ставлюся негативно. Якось дико виходить — скажімо, Собаченко Нінель Іванівна.

Костянтин Іванов, 42 роки, журналіст:

— До свого прізвища ставлюсь непогано, якщо тільки не зустрічаю його на стенді "Їх розшукує міліція". Це мене зачіпає ще зі шкільних років. У підручнику "Держава і право" була історія про якогось будівельника Іванова, який вдарив цеглиною по голові свого товариша. А іноді прізвище допомагає. Якось треба було зустрітися з керівником одного крупного підприємства — моїм однофамільцем. Він ніяк не погоджувався. А потім спитав моє прізвище. "Таке ж, як і ваше", — сказав я. Директор одразу мене прийняв.

Ірена Засядько,  34 роки, вчитель:

— Мої ім"я і прізвище мені подобаються, і я їх ніколи не поміняю. Хоча прізвище чоловікове, типово українське. Дівоче — Бородій. Моя мама в юності прочитала "Сагу про Форсайтів" Джорджа Голсуорсі. Їй сподобалась героїня роману — пані Ірена. Тому вона так мене назвала.

×