"Якісної державної допомоги наркозалежним немає"

 

Керівник київського реабілітаційного центру для наркозалежних "Троїцький" Юлія Яшина, 47 років, застерігає, що наркоманія може зачепити кожного.

Чому ви зайнялися реабілітацією наркозалежних?

— Я була успішним бізнесменом, мала родину, дітей, і думала, що алкоголіками й наркоманами стають лише занепалі люди. Але наркоманія може зачепити кожного. Проблеми виникли в моїй родині. Я з ними впоралася й вирішила допомагати іншим. От уже десять років цим займаюся. Вкладала в розвиток центру свої гроші, зверталася по спонсорську допомогу до інших бізнесменів і чиновників.

Як вони на це реагували?

— Впливові люди відмовляли. Мовляв, у нас інваліди, онкохворі, а ви отут зі своїми наркоманами возитеся. Вони самі винні, от нехай і виплутуються. Зараз намагаємося відкрити державний центр реабілітації наркозалежних у Києві. Згодом розгалужена мережа таких доступних закладів має бути по всій Україні. Високопосадовці на словах цю ідею підтримують, але ніхто не береться вирішити питання остаточно. Нам пообіцяли надати для центру приміщення на території Павлівської лікарні, але досі не надали.

Куди ж звертатися людям, які хочуть позбутися наркотичної залежності?

— На жаль, в Україні немає серйозної державної якісної та безплатної допомоги наркозалежним та їхнім родинам. Існують або комерційні, або духовні центри. Туди часто наркологи й посилають своїх пацієнтів, бо нема альтернативи. Але ці центри не мають чіткої методики реабілітації. Там є віра. Але до віри наркоманові ще треба дійти.

Що пропонує державна система реабілітації?

— Здебільшого вона зводиться до зняття "ломки". І в основному за гроші. Хоча от у київській клініці "Соціотерапія" цю процедуру проводять безплатно. Але й після цього з людьми треба працювати.

Самі винні, от нехай і виплутуються

Хто це має робити?

— Професіонали. Люди, що знають проблему зсередини, самі пройшли через це. Потрібні сучасні методики. Старі, радянські, давно себе зжили. Зняття "ломки", наприклад, годиться лише для опіумних наркоманів. Тим, хто вживає амфітаміни, це не потрібно, бо в них немає фізичної залежності. А іншого не пропонують.

Скільки коштує курс реабілітації?

— Часто ціна залежить від зовнішнього вигляду людини. Працівник державного центру приймає "благодійні внески" від клієнтів, оцінюючи їх "за одежиною". А люди готові віддати усе — продають квартири, машини, аби допомогти близьким. Адже сам наркоман рідко здатен заплатити.

У комерційних структурах такса фіксована. Так, у київському центрі "Ступени" місячний курс реабілітації коштує 1800 доларів, а в Українському центрі залежності — 2300 доларів. Для більшості це не по кишені.

У нашому центрі всі послуги безплатні.

Скільки місяців триває такий курс?

— Це індивідуально. Одним вистачає місяця, іншим і року замало. Але деякі комерційні центри вмовляють клієнтів залишитися ще "для закріплення результату". Насправді часто це виманювання грошей.

За якою методикою працює ваш центр?

— За так званою мінісотською моделлю. За нею видужував мій улюблений співак Роббі Вільямс, а також Барбара Буш. Методика "12 сходинок" давно випробувана у світі й дає гарні результати. Це реабілітація по етапах. Починаючи з того, що клієнт має визнати неспроможність самостійно вирішити проблему, передоручити її силі, могутнішій за себе, — лікареві, психологу, Господу. Потім жорстко проаналізувати свою поведінку та характер. Він має усвідомити: вирішити проблему можна, лише змінивши себе.

×