Цьому фото понад 70 років. Перед початком нового навчального року вчителі Вільховецької школи поїхали на конференцію до райцентру Звенигородка, де й сфотографувалися на згадку. Усі вони — колеги Максима Чорновола — батька Героя України В"ячеслава Чорновола. Він залишився у Вільховці, тому не фотографувався. Знімок зроблено 1935-го.
У центрі середнього ряду — директор школи Софійченко. Він був добрим господарником, будував школу та підсобні приміщення. Перший ліворуч у середньому ряду — вчитель математики Василь Бродовенко. Викладав предмет так, як після нього тривалий час ще не робили у Вільховці. Діти любили його за знання. У верхньому ряду в центрі — вчитель праці Петро Поліщук. Педагогічної освіти не мав, був гарним столяром. Саме тому взяли до школи. Ліворуч від директора — завуч і вчитель хімії Пилип Стригун.
Доки зводили школу, діти навчалися у трьох приміщеннях. Найменші ходили до колишніх будинків священиків. Останніх заарештували, а будинки переобладнали під навчальний заклад. До революції у Вільховці було дві церкви.
— Ми тоді батьків майже не бачили, — згадує 83-річна Надія Коробейникова, донька завуча. — Дітей у школі було багато й викладали у дві зміни. Після уроків учителі мусили відробляти завдання партії — ходили попід хати одноосібників й агітували вступати до колгоспу.
Приїжджих учителів селили в одноповерховому старому будинку. Там квартирували чотири вчительські родини.
До батька зайшов молодий чоловік, назвався Максимом Чорноволом
— Якось до батька зайшов молодий чоловік, назвався Максимом Чорноволом, — згадує Надія Пилипівна. — Саме батько й приймав його на роботу, бо директор був у відпустці. Максим Йосипович викладав українську мову. Його дружина Килина Харитонівна — учителька молодших класів. У них тоді був син — Борис.
Традиційних оцінок у школі не було. У табелі писали "відмінно", "добре", "посередньо". Після школи багато хто вступав до вузів.
— Гарно вчилася Леся Гацан, — згадує Надія Коробейникова. — Під час війни вона опинилася в Німеччині. Вийшла заміж за Йозефа Робіне — бургомістра невеликого німецького містечка в НДР. Стала перекладачем. Перекладала твори Натана Рибака, Олеся Гончара, Івана Драча. Коли приїздила, до всіх запросто ходила в гості. Перекладала німецькою "Білу гвардію" Михайла Булгакова, оскільки там було багато українізмів і німецькі перекладачі губилися.
1944 року Максима Чорновола призначили директором школи в сусідньому з Вільховцем селі Гусаковому. 1948-го він знову повернувся до Вільховця. Пропрацював там до пенсії.
4 
35413
Коментарі