У Христинівці розчистили старе кладовище. За розповідями очевидців, навесні 1944 року там закопали в ямі вагон мертвих німецьких солдатів. Місцева влада планує перепоховати солдатів та встановити пам'ятний монумент. Для підтвердження інформації шукають вчених-істориків, які вивчають поховання Другої світової війни.
Христинівчанин 75-річний Микола Сємьонін бачив, як закопували загиблих німців. Він разом з друзями грався тоді на кладовищі. Радянські солдати насварили хлопчаків, аби ті не дивилися, як ховають німців.
— Мені було 9 років, — згадує Микола Михайлович. — Коли німці прийшли, то були всі випещені, побриті, задоволені. А коли вже відступали, то не було того блиску і шику. Кидали все і тікали. Христинівку звільнили 9 березня 1944 року. Болото було, квашня. Потім швидко підсохло і ми почали гратися на кладовищі. Поблизу нього проходила вузькоколійка, рампа була, на якій німці техніку розгружали, загружали. Якось подали вагон, а на ньому повно німецьких трупів. Вагон тягнув маневровий поїзд. За ним прийшли шестеро німців під конвоєм з нашими чотирма автоматниками. Німці пішли на кладбіще, нарубали жердин, з трупів познімали ремні і зробили такі носілки. Тоді двоє вилізли на вагон і почали скидати тіла вниз. Ті, що були внизу, носили тіла в ями, які залишилися після того, як чорнозем загружали на вагони і везли в Німеччину. Видно було, що не всі померли від ран, деякі й від голоду. Чоботи у них були хороші, ковані, їх з трупів зразу знімали. Я в таких ще в школу ходив. Коли одного з них скидали, у нього з кармана щось висунулося. Наш конвоїр сказав німцям глянути, що то. Там був шматок хліба. Конвоїр сказав, чого ж ти здох, як в тебе хліб у кармані був. Німцям тяжко було ховати своїх солдатів, коли втомлювалися, курили. Тоді нас помітили і почали кричати. Ми втекли.
Він розповідає, що наступного дня повернулися на кладовище.
— Трупи вже були всі в ямі. Ті ж плєнні німці закидали їх землею. Закидали погано, бо через деякий час собаки відривали ті трупи і тягали. Люди їх прикидали. Потім ще землі зверху насипали. Так їх більше ніхто не тривожив. Потім ще, як будували залізницю, насипали зверху щебеню. Так і осталося поховання невідомим.
Місцеві історики вважають, що ці німці загинули під час Корсунь-Шевченківської операції чи Умансько-Батошанської.
— Якщо там є дійсно поховання, яке й досі залишається невідомим, то все потрібно детально вивчити, — говорить 48-річний Микола Наконечний, мер Христинівки. — Можливо, треба вивчити військові архіви. Якщо хтось із дослідників Другої світової зможе нам допомогти, то ми від допомоги не відмовимося.
2 
35413
Коментарі