12 вересня в приміщенні Черкаської обласної філармонії прощалися із 80-річним Миколою Негодою. Поет помер у ніч на 11 вересня в онкологічній лікарні. Останні три місяці хворів.
На вірші Миколи Негоди написані пісні "Степом, степом...", "Летять білі чайки", "Земле моя, земле", "Над колискою сина" та інші.
— Він був моїм хрещеним батьком, — розповідає Леся Нарбут. — Усі його знали як скромну й порядну людину. Ніколи для себе нічого не просив. А для когось міг. Якщо дружив, то до кінця життя. Серед таких друзів був мій дід Данило Нарбут. Удвох вони частенько грали в шахи. Якщо хтось зраджував його дружбу, то просто викреслював цю людину зі свого життя. Ніколи не сперечався й не скандалив. У нього залишилася дружина Лідія Терентіївна. Вона його перше та єдине кохання. На похороні ми з мамою її постійно тримали під руки.
Микола Негода народився в селі Бузуків Черкаського району. Жив у центрі Черкас у трикімнатній квартирі. Поховали поета на центральній галереї кладовища N1 на вул. Одеській, поряд із відомими людьми Черкащини.
8 
35413
Коментарі