У мисливському господарстві "Дальній кордон" почали пороситися дикі свині. Це перший опорос. За три місяці буде другий.

— Найстарша свиноматка у виводку нікому не дозволяє гулять. Це вже як опороситься й займеться малими, то молоді свинки надолужують згаяну любов. Тому їхні поросята запізнюються на три місяці. Вагітність у диких свиней — три місяці, три тижні й три дні. Легко запам'ятати, — розповідає 58-річний Олексій Кривенко, керівник господарства.

Мисливське господарство "Дальній кордон" займає 10,5 тис. га. Його угіддя — у Чигиринському районі. 80% території — ліс, решта — поля, яри, чагарники. У господарстві утримують 386 диких кіз, 127 кабанів, 120 зайців, 42 олені й 10 лисиць. У грудні 2010-го браконьєри із Кіровоградської області вбили трьох останніх лосів. Серед них і вагітну лосицю.

О 8.30 приїжджаю до Чигирина. Олексій Кривенко чекає синьою "нивою". За півгодини доїжджаємо до лісу.

— 2004-го, коли створили господарство, в лісах водилися всього три козулі. Все живе вибили до ноги. Зараз трохи розжилися. Лише у корми торік вклали 130 тисяч доларів. У лісі зводимо годівниці для кіз, відгодівельні майданчики для кабанів.

Їдемо дорогою вздовж лісу.

— Ось бачите крупний слід, — показує на сніг. — Сікач ішов. Крупний, старий.

Хвилину їдемо мовчки. Зненацька Кривенко показує рукою вліво.

— Бачите четверо диких кіз? Зараз нам дорогу перебіжать.

Метрів за 30 від машини одна по одній вискакують кози.

— Узимку для кози найстрашніше — льодова кірка. Коза повинна лягати спати на землю. Полежить на снігу — хворітиме. Тому ми їм інколи зачищаємо місця для ночівлі.

Із періодичністю у кілька хвилин дорогу перебігають кілька табунів. Нарешті доїжджаємо до відгодівельного майданчика для свиней. Весь сніг довкола переритий. На землі — залишки кукурудзи. У годівницях — сіно й віники з гілок. Окремо висить соляна брила.

Олексій Іванович ворушить сіно. Показує рукою у бік клітки із колод. Вона заввишки 2,5 м.

— Як ви думаєте, кабан здатний вилізти звідти? — запитує. — На моїх очах кабан жердинами подерся, переліз та упав. Ні ногу не зламав, ні іншої шкоди собі не заподіяв.

Клітку використовують для відлову й передачі свиней в інші господарства.

Їдемо до оленячого вольєра. 68 га його території обгороджені сіткою. За кілька років тварин випустять на волю. Кількох плямистих оленів привезли із Карпат.

— Вони чітко знають свою територію. Якось зняли кілька прольотів сітки. То олень підійшов, побачив за вольєром соковиту траву, став на коліна, витягнув морду й діставав, ніби там сітка була.

Зупиняємося. Бере із багажника білий маскхалат.

— Одягайте й поволі підходьте до вольєра. Он, бачте, їдять саме.

Одягаю халат і підходжу. Однак олені лякаються й відбігають.

— Навесні у них роги відпадають і ростуть нові. Восени б'ються  страшно. Правда, смертельних случаїв не бувало, — сміється Кривенко.

Останній пункт — 18-гектарний вольєр для диких кабанів. На березі ставка четверо єгерів лагодять кладку для снігохода. Олексій Іванович просить їх нагнати згори кабанів.

— За часовою стрілкою женіть їх, — рацією звертається до єгерів.

Чути тупіт стада. Метрів за 20 пробігають два десятки кабанів.

— Цього року жолуді гарно вродили. Кращого корму для них нема.

Повертаємося на базу. Кривенко представляє свого заступника — 49-річного Анатолія Крупкіна. Він відвозить мене до Черкас.

— Для нас постріл у лісі — це вже стрес, — каже дорогою Анатолій Віталійович. — Буває, і ночуємо тут. Найбільше люблять браконьєрствувати високі чиновники, бізнесмени. Один мені потім признавався: "А я тебе на мушці тримав". Запитую, і що, вистрелив би? Сміється. Мовляв, полякать хотів.

Торік на "Дальньому кордоні" було сім випадків незаконної стрілянини. Від початку 2011 — чотири.

×