Торік в Україні почали продавати нове покоління поза­шляховика "Інфініті QX80". Це найбільша модель японської марки — заввишки понад 2 м і завдовжки більше 5 м. Рамний автомобіль оснащують 5,6-літровим восьмициліндровим двигуном на 406 кінських сил і автоматичною коробкою передач.

Беремо машину на тест-драйв біля салону імпортера. Коричневий позашляховик найбільший із всіх припаркованих автомобілів навколо — має 23-сантиметровий кліренс і великі 22-дюймові колеса на легкосплавних дисках. Кузов позбавлений різких ребер жорсткості — більшість із них плавні. Під порогами дверей — підніжки. Дах має скляний люк. Капот, як у більшості інших моделей цього виробника, — дутий. По периметру кузова встановлені камери і датчики виявлення перешкод.

Підходжу із ключем-брелком до машини — вмикається підсвітка навколо водійських дверей. Після дотику до ручки спрацьовує центральний замок. Спершу оглядаю багажник — він із електроприводом. Місця у ньому більше, ніж у трьох відсіках "Ніссана Кашкая" — 1400 л. З розкладеним третім рядом — 470 л. Є розетка на 12 В, різноманітні гачки й кріплення. Запасне колесо прикріплено під днищем машини.

QX80 має повноцінний третій ряд сидінь. Місця оснащені окремими підлокітниками і вентиляцією. Розбираються крісла електроприводом із кнопок на центральній консолі або з багажника. Місця там приблизно, як в автомобілях А-класу. Невисоким там буде просторо.

На другому ряду сидінь багато місця. Від їхньої спинки до водійської спинки більш як метр. На задній диван вільно сяде четверо дорослих. Сидіння можна підсувати вперед, регулювати нахил спинки, налаштовувати для пасажирів оремо потік повітря й температуру. Для пасажирів є два монітори для відтворення відео.

На водійському місці посадка подібна за висотою до автобуса "Богдан" чи невеликої вантажівки.

Добре видно простір попереду. Бічні стійки невеликі. Чимало місця між передніми сидіннями. Там розміщено великий підлокітник.

Торпеда виготовлена з м'якого пластику зі вставками шкіри, деревини й металу. Має великий сенсорний монітор у центрі і стрілочний овальний годинник. На кермо винесене керування круїз-контролем, бортовим комп'ютером і музичною системою. Недоліком керма є те, що воно має занадто гладке покриття.

Після натиснення на кнопку запуску двигуна водійське крісло підсуває мене ближче до керма. А рульове колесо опускається в руки.

Переводжу важіль коробки передач у "драйв" і рушаю — автомобіль миттєво прискорюється. За 7 секунд на Бориспільській трасі набирає 100 км/год. На панелі відображається тиск у колесах, скільки літрів їсть двигун. На стійках миготять жовтогарячі світлодіоди — показують перешкоди у мертвій зоні видимості. На швидкості 150–160 км/год машина йде плавно, у салоні тихо, відчувається запас потужності. Програмую круїз-контроль авто на 100 км/год. Відпускаю педаль газу. Швидкість машина підтримує сама. Щойно доганяємо "газель" попереду, що рухається повільніше, "Інфініті" пригальмовує. Коли мікроавтобус звертає в іншу смугу, позашляховик сам набирає швидкість. Як виявляє перешкоду під час руху заднім ходом — сам зупиняється.

Виїжджаю на нерівну ґрунтовку за Києвом — на швидкості 40–50 км/год авто їде плавно. Добре проходить у місцях, де немає колії і великі заглибини. Основний привід моделі задній. Передні колеса підключаються багатодисковою муфтою. Має авто і понижену передачу для проходження складного бездоріжжя.

Через потужний двигун автомобіль споживає чимало пального — 20,6 л бензину в місті й 11 — на трасі.

×