Лакофарбове покриття машини найбільше псується через недбалу мийку автомобіля, каже Євген Загородній, 31 рік. Має автомийку на вул. Смілянській у Черкасах.

— Дрібні подряпини-­павутинка зазвичай з'являються через часте відвідування безконтактної мийки, — говорить Загородній. — Пристрій високого тиску не може повністю змити весь бруд. Частини піску й дрібні крупинки лишаються навіть після автохімії. Потім мийник бере ганчірку і ялозить цими сатинками по поверхні. Таким чином дере її. Хоча б раз на місяць варто мити авто ганчіркою чи мочалкою, аби змивати з неї пісок разом із водою. Також фарба страждає від контактного миття малою кількістю води — відром або двома. У середньому на легковий автомобіль має йти чотири відра води.

При контактній мийці не бажано використовувати поролонові губки. У їхні пори забивається чимало піску й абразивних елементів, що також псують лак на машині.

— Це має бути м'яка ганчірка. Не варто мити авто на сонці. Краще в затінку. Інакше автохімія і вода швидко засихатимуть й виникатимуть плями. Деяка може в'їдатися в машину, лишаючи жовтуватий відтінок на кольорі, — продовжує. — Пральний порошок при мийці дає ефект наждачного паперу для кузова. Бажано користуватися спеціальним автошампунем із воском. Концентрат на розлив і дешеві засоби краще не купувати. Від них може пошкодитися хром на пластику.

Машини миють подалі від дерев і дороги, аби мокре авто не припадало пилом. Починають із даху й переходять до низу. В останню чергу миють задній бампер і колеса. Це найбрудніші ­частини. Після закінчення мийки відчиняють отвір бензобака, багажник і двері. Із впадин і різних кузовних виштамповок навколо рухомих деталей ретельно витирають воду. Інакше під час руху вона витікатиме та припадатиме пилом.

— Бажано після мийки використовувати твердий віск. Він наповнює мікротріщини й зберігає фарбу в чудовому вигляді, уповільнює процеси корозії. Крім того, до натертого кузова не так чіпляється бітум й інші абразивні речовини з дороги, — додає Євген Загородній.

×