Путін назвав себе президентом, Залужний - став почесним киянином і британцем

Головною новиною тижня могло б стати обережне повідомлення впливового військового експерта і письменника Тома Купера про те, що наступ росіян, який мав на меті прорив лінії фронту, вже захлинувся й навіть подекуди почався відкат окупантів на попередні позиції. Однак у п'ятницю окупанти розпочали масований наступ на харківському напрямку. Ворог поспішає, доки ЗСУ не отримали військову допомогу США і Заходу в потрібних обсягах.

Втім, Збройні сили України вперше за довгий час збили російський винищувач Су-25, з чого можна зробити висновок, що така потрібна нам зброя почала доходити за адресою.

На Росії тим часом відбулася інавгурація так званого президента Путіна, не визнаного жодним притомним урядом світу. Сам термін "інавгурація" має давньоримське походження, і називається так тому, що в ній брали участь спеціальні жерці - авгури, які освячували сходження на престол. У Путіна ніяких жерців не було. Було лише кілька святково й кумедно вбраних російських попів.

Воцаріння пристарілого диктатора супроводжувалося черговими істериками, на кшталт проголошення тактичних ядерних навчань, погрозами на адресу Заходу, та черговими ж розмовами про прагнення мирного договору… Але ж ми знаємо, що будь-які договори з Росією не варті навіть паперу, на якому вони написані. Незалежно від того, чи казав коли щось подібне Отто фон Бісмарк, чи - ні.

Також у Москві відбулося чергове святкування "побіди" (дай бог, останнє). На параді по Красній площі в гордій самотності проїхав такий же старий, як і Путін, радянський танк Т-34. ЗСУ таки провели добру "демілітаризацію" Росії. "День побєди" давно став для Росії якимсь "первородним біблійським" міфом, що заміняє їм мало не всю національну й державну історію. Святкують його значно ширше й затятіше, ніж Різдво чи Великдень. Мало хто з пересічних росіян пам'ятає, над ким та перемога відбулася і з ким саме воювали, але головне - сам факт "побєди". І "дєди" на палках. Чистий Джордж Орвелл.

На параді були присутні стратегічні союзники Росії, у вигляді глав держав Лаосу, Куби та Гвінеї-Бісау. Як з'ясувалося пізніше, президенту Гвінеї-Бісау, на ім'я Сіссоку Ємбало, надали чартер для прильоту до Москви, списали мільйонні борги, а пізніше - ще й подарували теплу ковдру, бо на параді він змерз. Пізніше пан Ємбало полетів до Ічкерії, де йому пообіцяли подарувати коня… Для деяких країн парад у Москві став добрим бізнесом.

Збройні Сили України завдали чергових результативних ударів по нафтопереробним заводам на окупованій Луганщині, Білогородчині, в Краснодарському краю, в Калузі. Один з українських безпілотників долетів аж до далекої Башкирії (більше 1000 км) та вразив нафтовий термінал. ЗСУ - єдина прогресивна сила у світі, санкції якої проти путінського режиму є ефективними. І ефектними.

Україна змінила структуру транзиту власного експорту через територію Польщі. Тепер ми відправляємо до Європи не зерно, а переважно руду і прокат. Очікуємо акцій протесту та блок-постів за участі польських шахтарів і сталеварів.

Верховна Рада звільнила з посад цілий ряд міністрів уряду Шмигаля. Кого - за підозрою в корупції, кого - просто так, бо обридли.

Валерій Залужний указом президента призначений Надзвичайним і повноважним послом у Великій Британії. Дехто розглядає це як почесне заслання. Також багато хто чекав активного входження колишнього головнокомандувача в практичну українську політику. Але - далі побачимо. Поки що, Валерій Федорович має розвивати стратегічні стосунки з одним з наших головних західних союзників, передовсім - у військовій царині. Перед відбуттям до Лондона Валерій Залужний отримав звання "почесного громадянина Києва". Разом з легендою українського шістдесятництва, поетесою й письменницею Ліною Костенко.

Російські карателі на захоплених територіях мобілізували до лав окупаційної армії українця. Після чого він застрелив шістьох російських військовослужбовців, і втік. Не ухилянт. Це може стати добрим починанням.

В кінотеатрах країни триває показ художнього фільму Тараса Томенка "Будинок "Слово". Нескінченний роман". Ми заново переживаємо і наново згадуємо свої "двадцяті", свої "тридцяті". Дай Боже зробити з того правильні й вірні висновки. Назавжди!

×