Жодна країна не витрачає стільки зусиль і ресурсів на пропаганду, як наш одвічний ворог – московія.
Майже 10 тисяч повідомлень щодня публікують у ЗМІ, соціальних мережах, інформаційних каналах, показують по телебаченню, поширюють через проплачених агентів, ботоферми, наших свідомих і несвідомих колаборантів та прихильників "русского мира". Мета, яку ставлять перед собою спеціалісти інститутів дезінформації під керівництвом ФСБ, – дезорієнтувати українців, викликати сумніви, паніку, страх, розпач, позбавити віри в перемогу, зробити слабшими, щоб легше окупувати, поневолити, загарбати та перетворити на рабів.
Їхні пропагандистські повідомлення добре замасковані під правду, і їх важко розпізнати. Значна частина інформаційних вкидів взагалі не є пропагандистськими. Це інформація про лікувальні препарати, музику, науку, артистів їхнього шоу-бізнесу, спорт, життя їхньої глибинки тощо. Це можуть бути і їхні фільми, і навіть мультфільми та програми для дітей. Але як це працює?
Візьмемо, до прикладу, мультфільми. Нерозбірливі українські батьки вмикають на ютубі перше, що вискочить у разі запиту. А вискочить не український, а москальський мультик. Тому що: він має більше переглядів (через кількість населення та російськомовних у світі, які це дивляться), містить рекламу і його спеціально просувають. Наші діти привчаються до сприйняття інформації чужою мовою, до толерування цієї мови, до нерозбірливості під час вибору контенту. Мало того, в підсвідомості юного покоління закладається думка, що все цікаве можна подивитися тільки російською. Але ж українські мультики є! Їх не так багато, як хотілося б, але якщо в запиті додати єдине слово: "українською", то ютуб запропонує прекрасні роботи.
Ще один аспект проблеми – наші люди середнього і старшого покоління продовжують жити в москальському інформаційному полі. Їх досі цікавлять совєцькі артисти, їхнє життя та пісні – пісні молодості цих поколінь. Ворожа пропаганда це майстерно використовує, підсовуючи в ці тематичні повідомлення та програми замасковані меседжі пропагандистського штибу.
Але, крім цього, вороги виготовляють спеціальні програми, продукують фейки, знімають рекламні ролики. Нещодавній приклад – ролик про мобілізацію. Два московські професійні артисти зіграли ролі українців, які говорять про мобілізацію. Інформацію спрямовано на підрив мобілізації в Україні через сумніви щодо справедливості, які вона викликає.
На Українському радіо є передача "Русскій фейк, іді на х*й". У цій програмі розвінчується до 10 брехливих повідомлень ворожих інформагентств щодня. Але це тільки 10 із тисяч!
Одна добра знайома, яка багато років працювала прислугою в московських родинах, час від часу присилає мені у фейсбуку всіляку пропагандистську нісенітницю. Її останнє повідомлення містило істеричне відео, на якому жінка середнього віку москальською мовою із вкрапленнями окремих українських слів розповідала, скільки саме українських військових частин і бригад знищили окупанти. Вона називала і номери військових частин, і локації, і назви окремих штурмових бригад. Загалом понад два десятки, якщо не більше.
І ця знайома пише: наші постійно брешуть, наші не кажуть, скільки українських воїнів убито, наші – паскуди…
– Слухай, – кажу, – я щодня цікавлюся перебігом подій на фронті, в мене син воює, десятки друзів – на передовій. Але я не знаю назв військових частин і бригад більш ніж п'ять. Невже ти віриш, що ця істеричка має таку інформацію?
Знайома подумала і визнала, що я правий. Але до цього вона перекинула відео ще 20 людям.
Десь у 2012–2013 роках до мене звернувся знайомий із Луганська. Періодично ми дискутували на політичні теми, бо в нього проскакували сепаратистські настрої. То ще тоді він розказав, що є вигідна справа – можна продати свою фб-сторінку за тисячу доларів. Його друзі таке зробили – це реально працює. Я не погодився. Але лише пізніше зрозумів усю підступність його пропозиції. Уявіть собі, що від мого імені відомо хто поширював би заклики до путлєра ввести війська в Україну! Саме таке робилося зі сторінок тих, хто спокусився на легкі гроші, на свої 30 срібняків.
Ще одна функція, яку виконують ті 10 тисяч пропагандистських повідомлень: вони створюють так званий інформаційний шум. Це теж має тонкий розрахунок – у горі сміття та мотлоху важко знайти зерно істини.
Я тут не акцентував уваги на спеціальних інформаційних операціях, якими займаються вищі посадові особи країни-ворога. Можливо, це стане темою іншої розмови. А тепер хочу ще кілька слів сказати про інформаційну гігієну. Нам усім варто читати й дивитися тільки ті ресурси, до яких є повна довіра. Як Gazeta.ua, наприклад.
2 
35413
Коментарі