Провокації-репресії-революція... Політичні провокатори всю каденцію Януковича думали, що за репресіями не буде революції. Однак вона вже була закладена у спробах лібералів заговорити і усунути протест через пацифістські виступи і вишукуванні провокаторів. Адже провокаторів виявилася критична маса. Таким чином постав Євромайдан в опозицію до Майдану.

Майдан почав боротьбу на два фронти: проти Януковичів і проти внутрішніх підривних дій лібералів. Щодо останніх - я постійно бачив це: від того моменту, коли відомі "громадські діячі" намагалися затримати націоналістів у масках при штурмі КМДА аж до нарад з Яценюком та іншими.

З першого дня зібрання народу в листопаді і до побиття студентів ми мали Євромайдан. Згадую, як в той перший день свободівці витягнули машину з озвучкою УДАРу з лап ДАІ і за це почули засудження активних дій якогось журналіста. Далі були вимоги не використовувати політичну символіку, не провокувати міліцію. Протест завдяки лібералам розділився на два табори: політичний і не політичний.

Після зачистки студентів закінчився Євромайдан. Почався Майдан. Далі було більше 80 днів боротьби із режимом Януковича. Взяття будівель, захист від атак Беркуту, тітушок, розбудова Майдану, боротьба за тил протесту проти ДАІ, Козацькі забави, побудова барикад, засудження дикими пацифістами, як Руслана, повалення Леніна, провокації комуністів та ЛГБТ, боротьба лібералів проти націоналістів за маски і активні дії проти МВС, проти Маршу на честь Степана Бандери, проти використання політичної символіки. Були сформовані сотні оборони, протистояння і "коктейлі на Грушевського", перші вбиті - вірменин - любитель поезії Шевченка, білорус-УНСОвець...

Далі була перша київська війна 18-20 лютого.

Війна з Росією була неминучою після Майдану через повний розрив із Московією і значно прискореним усвідомленням населення себе українцями або громадянами України.

Націоналізм зосередився на війні, а не на політиці. Лідери ліберальних партій ще з Майдану вели свою президентську кампанію. Націоналізм програв політику лібералам. У результаті олігархічна система залишилася і укріпилася. Економіка не диверсифікувалася, права найманих робітників не забезпечені, державна і комунальна власність активно продаються олігархам, гроші позичаються у Заходу у значних мірах без відповіді про деолігархізацію, реформи і хто та як їх буде повертати. Угода про асоціацію з ЄС не передбачає захист української культури, натомість в Україні впроваджуватиметься екстремізм ринкової економіки, "прав людини", сексуальних збоченців, мігрантів.

Український націоналізм був чорноробом революції. Свобода, Правий сектор, активісти у Самообороні. Заледь 12 народних депутатів у Раді - замалий вплив для політики. Медіа олігархів зробили свою справу у реалізації віртуальних проектів Народного фронту, Самопомочі, Ляшка тощо.

Це означає, що всьому патріотичному і консервативному рухові необхідно працювати для боротьби за економіку справедливого розподілу власності та прибутків і проти олігархічної капіталістичної економіки, за розвиток православної віри і єдність церкви і проти атеїзму та індивідуалізму цінностей ЄС, за національну ідентичність та проти боротьби за мультикультуралізм, за укріплення цінності сім'ї та проти екстремальних спекуляцій гендеру і педерастії, за підтримку кооперативних та колективних форм сільгоспвиробників і продовження заборону продажу сільськогосподарської землі, за захист прав найманої праці і підтримки незалежних профспілок та проти намірів олігархічної держави заробляти на працівниках малої і чорної зарплат, за громадянські права і свободи проти не знищеної поліцейської держави, за люстрацію падлюк і зрадників.

Тоді ми втілимо ідеали Майдану - Революції гідності. Наразі втілюється олігархічний ліберальний антинаціональний класовий космополітичний антирелігійний Євромайдан.

Олігархічні ЗМІ наполягають на слові Євромайдан недаремно, адже ідеться про надання ліберальній інтерпретації Революції гідності статусу норми. Ніде у них не говориться Майдан і Революція гідності.

Для того, щоб скинути всю цю швору найбагатших необхідно продовжити боротьбу на два фронти: проти Московії та проти лібералізму. На третьому фронті проти комунізму ми перемогли. Так що все іде добре.

До другої київської війни - до наступної революції.