Відповідальність вибору

Вчора Президент Україну зробив, те чого вимагало українське суспільство. Пізно ввечері він розпустив діючу Верховну Раду України. В історії України це другий такий випадок. Попередній раз Верховна Рада дескредитувала себе масовими переходами з одного політичного табору в інший, що в народі отримало назву "тушкування". Переходили, як поодинокі депутати, так і цілі партії.

"Честь" ввійти в історію, як початківець цього руху отримав Олександр Мороз, який зробив "тушкою" цілу соціалістичну партію, таким чином поховавши її подальші перспективи в українській політиці. Суспільство пройшло це випробування, показавши, що зраду воно не прощає.

Ця Верховна Рада умудрилася забруднити блискучі депутатські значки людською кров'ю. Кров'ю громадян України, які загинули під час Революції гідності. Прийняття "диктаторських законів" - це апогей політичної діяльності всіх українських парламентів, які часто приймали різні антинародні рішення, проте це голосування є показовим, оскільки воно порушувало не лише норми політичної етики, а й конкретні законодавчі акти (Регламент ВР) і призвело до першого в історії держави справжнього, кривавого громадянського конфлікту. Це дійсно стало точкою неповернення. Крім цього діючий ще парламент "відзначився" тим же "тушкуванням", другим "виїзним засіданням" (перше відбулося у 2000 році), коли більшість просто втекла із заблокованої Ради, зривом виборів на деяких округах.

Останнє скликання умудрилося увібрати у собі негативи усіх попередніх, добавивши до них уже згадану новацію із "диктаторськими законами".

Чому із українського парламенту виросла така потвора? Проблема у його "народженні", тобто виборах. Було прийнято закон про вибори, який забезпечив систему голосування, яка увібрала в себе усі найгірші якості попередніх років.

Пропорційна система без імперативного мандату (саме це я вважаю основним недоліком цієї системи, а не закриті списки, чому я присвятив окрему статтю), схожа на машину без гальм, маленький, але життєво необхідний елемент. Те саме стосується і мажоритарної системи без механізму відкликання депутата. Без цих інститутів наші депутати отримали "кредит довіри", який не дають на жодній роботі – в них відсутні будь-які дисциплінарні санкції, окрім міфічної політично відповідальності, яка спрацьовує в Україні далеко не завжди.

Зараз, схоже парламентські вибори відбудуться за цими ж правилами. За рахунок чого може покращитися якість парламенту? За рахунок іншої складової виборчого процесу. Це відповідальний підхід до свого права голосу з-боку виборців.

Адже в діючої ВР є й інший бік. Це депутати, які не заплямили себе політичною зрадою у надскладних умовах. Депутати, які проводили безсонні ночі разом зі своїми виборцями на Майдані. Депутати, які грамотно вибудувавши, стратегію протестів врятували свої округи від кривавої антитерористичної операції, яку планувала тодішня влада, але не змогла здійснити в заплановані терміни, не отримавши приводу.

Яскравими антиподами у цьому виступили їхні політичні опоненти, які за допомогою гречки та адмінресурсу потрапили в парламент і залишили своїх виборців один на один із іноземними "ополченцями", які зі зброєю захоплювали під популістськими гаслами адмінбудівлі на Донбасі цим самим накликаючи війну на цей регіон.

Депутати, які били рекорди популярності у своїх округах, набираючи більше 80% навіть не відвідують їх зараз, очікуючи, що покірний виборець забуде все і знову проголосує так як треба.

Цікаво, що саме зараз в цих умовах Донбас, можливо і зможе вперше справді проголосувати на виборах, а не відбути номер. Проголосувати відповідально, синхронно з іншими регіонами, як і личить єдиній країні за тих хто не зрадить і поставить інтереси своєї справи – Української держави вище за свої власні.