Путін – союзник Тимошенко?!
Чим ближче дострокові президентські вибори в Україні, тим дужче шаленіє Москва, щоб зірвати їх. Ну, не Москва взагалі, а Путін і його команда. Останні події на Донбасі під диригуванням ГРУ російського Генштабу і військові заяви МЗС РФ явно вказують на те, що оголошені згідно з Основним Законом на 25 травня вибори для північної сусідки, м'яко кажучи, не на часі.
Чому? Здавалося б, Україна отримає легітимного президента, з яким Росія, хоче того чи ні, матиме справу, неминуче відбудуться дострокові парламентські вибори, на яких, як показує політичний процес, деяким нелюбим Росії та й більшості українців, партіям явно не світить фортуна, – то чому такі затяті Путін і його кліка у несприйнятті травневих виборів?
У певних політичних колах і Росії, й України на це запитання відповідають досить прозоро: Україна поставила не на того кандидата. Путін хоче бачити президентом Юлію Тимошенко, а вона не проходить – ось, як кажуть, і увесь фесь.
Мабуть, для фанатів леді Ю навіть думати так неприйнятно. Вона ж сама, мовляв, назвала Путіна ворогом №1, закликала стріляти в росіян. Але битим у політиці людям достеменно відомо – ніякі заяви Юлії Тимошенко не варто сприймати всерйоз. Її мітла у політиці – брехня. На цій мітлі вона почувається найкомфортніше. Та й реакція Путіна на її заяви досить поблажлива. Політики-опозиціонери у Москві єдині в думці: Путін і його давня подружка з Києва просто змовилися, вона його криє за повною програмою, а він робить усе, щоб зірвати вибори, і згодом усе переграти на її користь. І допомогти їм обом на Донбасі має Ринат Ахметов.
Чи є у цьому гірка правда? Логіка подій підказує: може бути і, мабуть таки, є. Леді Ю не хоче зніматися з виборів, хоча соціологія підказує: сьогодні не її час. Юлині поїздки на Донбас ялові не тому, що вона не може домовитися зі своїм другом Ринатом, а тому, що їй мирний Донбас сьогодні не потрібен. Як не потрібен він і дружку з газового контракту, котрий одержав від нього ґешефт у додаткових 20 мільярдів "зелених", а хоче ще більше. Войовнича риторика леді Ю розрахована на простачків, насправді з ВВП її єднають набагато практичніше і дохідніші справи.
Леді Ю може, звичайно, зчинити галас з приводу цих підозр, але їй треба довести протилежне ефективними діями. Поки що ж усе веде до того, що союзником Тимошенко у гонці за президентський трон, як не дивно, виступає Путін.
Проте – чому дивно? Мусить же він компенсувати союзниці з обдирання України за час її качанівського ув'язнення. З Януковичем каші не зварив, а тут сама удача в горло лізе… Одна біда: щось з українцями сталося, на недавню ікону сьогодні мало хто молиться.
