Машинка

Пам'ятаю, як в дитячому садку в одного хлопця з'явилася машинка на радіолуправлінні. Величезний, як на наші тодішні мірки, червоний позашляховик з наклейками і проблисковим маячком. В нього світилися фари, а колеса поверталися вліво і вправо. Та найголовніше: ніяких тобі дротів, а просто пульт з антеною. Це зараз таке диво можна купити в будь-якому дитячому супермаркеті, а тоді, в 95-тому, я таку бачив лише на екрані нашого чорно-білого телевізора "Весна". Для мене тоді вона була мрією, або ж на мої 4 роки — казкою. І от я побачив цю казку на яву. ЇЇ Богданові, а саме так звали того щасливого хлопця, привіз із Америки дядько. Він у нього був моряком. Я довго розглядав її і врешті несміливо запитав:

- А скіки коштує?

З гордо піднятою головою, витримавши паузу, Богдан мені відповів:

- В тебе сіки нема!

Не скажу, що в мені щось тоді перевернулося. Я й не згадаю. Але ця його невинна дитяча репліка переслідує мене все життя. І як би я не старався, та матеріальний бік моїх "хочу" частенько зводиться до цієї фрази. Та це тільки допомагає в житті…