Євро 2012 - для них чи для нас?
Чули той бородатий анекдот, який так любить розповідати Задорнов?
Мужик купує насіння на базарі у бабці. Питає: скільки? Та: 3 гривні стаканчик. А він: а чого так дорого? Так барель подорожчав – каже та.
У нас так само до Євро 2012. Шукаєш квартиру в оренду – ціни на 20-30% підняли. Чого, що сталося? Євро – кажуть хитрі маклери, будемо здавати квартири іноземцям. Грошей на рік вперед зароблять. А цур їм. В таких квартирах що вони здають, хіба наші і житимуть – бо "свої для своїх" роблять. Для іноземця кращим варіантом буде десятимісний хостел.
Знайомий з родиною виїжджає в приміське село. Вгадайте,чому? Правильно, бо він здаватиме квартиру до Євро вболівальникам. І йому байдуже, що фанати можуть перетворити його "лялечку" після капітального ремонту в сарай і навіки посварити із сусідами. Гроші, легкий-швидкий заробіток.
Колись в Криму одна родина здавала будиночок на тиждень. Самі жили в сараї навпроти із двома дітьми. Я думала, у нас до такого не дійде…
Знайомий фотограф недавно каже: треба ціни на весільні фотосесії підняти. Чому? Ну бо Євро ж, всі піднімають. Який стосунок має футбол до весілля він не пояснив.
На вулицях Львова – Староєврейській, Братів Рогатинців, Сербській, Площі Ринок як гриби повиростали сувенірні магазини. Від великих, перероблених із взуттєвих до крихітних - 5Х5 метрів. Продають крам, який би мав зацікавити туристів. Дерев'яна булава, китайського виробництва магнітики, вишиванки, прикраси…Товариш взяв в кредити в банку, аби таку мікро-лавку відкрити. За його бізнес-планом, за три літні місяці він покриє з продаж річну оренду, зарплату продавця, виплатить кредит і заробить мішок грошей.
Бабця із квартири на Рогатинців каже, що немає де купити продуктів в центрі. Хоч бери та сувенірами харчуйся.
У моєму улюбленому кафе підняли ціни на все. Не дуже, але відчутно. Воно біля центру міста. Боюся, влітку я туди не потраплю.
Місцеві художники збожеволіли. Навіть лялькарки, які з футболістів знають тільки метросексуала Бекхема, роблять мотанки на футбольну тематику. Митці сваряться за місце проведення своїх виставок у галереях в червні та липні.
Все для туристів, для родини УЄФА, фанатів… Українцю турист, який приїде на Євро, видається набитим гаманцем, який знемагає від бажання потратити свої євро, бакси, фунти і франки на етно-сувеніри, пожити у готелях за 900 євро, перепробувати усю місцеву кухню і збагатити всіх місцевих підприємців за короткий термін. Хай заробляють всі, мені не шкода. Але на тих, хто приїде з метою витрачати гроші, а не на нас. Бо виходить так, що є люди, які зароблять на євро, іноземці, які їм це забезпечать і звичайні люди, які не належать до тих і інших, але відчують себе обмеженими і зайвими у цьому комерційно-футбольно-пофасному заході.
Вони приїдуть і поїдуть, а ми залишимося із своїми новими готелями, квартирами, магазинами, ресторанами, сувенірами, дорогущими цінами і малими зарплатами. І будемо розгрібатися із траншами, позиками, кредитами. Пустуватимуть стадіони, руйнуватимуться нашвидкуруч зроблені дороги, переліти у новеньких аеропортах так і залишаться для нас дорогим задоволенням.
Не думайте, що я песиміст. Я раділа щиро, коли дізналася що така подія буде в Україні і у Львові. Раділа більше не тому, що побачу шикарні суперматчі і зірок спорту. А тому, що думала, краще стане трошки жити - зроблять дороги, буде нарешті стадіон у Львові, поїзди нові запустять, може буде безвізовий режим хоча б в Польщу, і коли вони до нас, можна чкурнути до них…І про Україну дізнаються трошки більше у Європі. Напевно, так думало більшість українців…
Покращення є, вони відчутні, їх видно, але вони зроблені з таким дискомфортом, що очікування радісної події потьмарюється. Постійні корки у місті, перекриті хаотично дороги, підвищені ціни. Якщо після Євро це все не зміниться - я дуже-дуже розчаруюся . Бо воно робиться не для нас, а для них, і якось це так гнітить…
