Бережуть нерви
Перші спекотні дні далися мені нестерпним головним болем. Заїжджаємо в аптеку, що відразу за територією лікарні в райцентрі Іллінці. Стаємо в чергу до віконця за худим загорілим чоловіком в блакитних шортах та розхристаній сорочці. Він купує цілу торбу ліків хворій дружині.
- О, ще мало не забувся, - чуємо. - Дайте "кетанову".
Кетанов — сильне знеболювальне, котре мають продавати суворо по рецепту лікаря.
- Вам скільки: одну пластінку чи дві? - спокійно питає провізор, жінка років 40-50.
За мить підозріливо дивиться на нас. Ми ніяк не реагуємо. Аптекарша продовжує порпатися у шухляді з ліками.
В цей час ми з чоловіком згадуємо одне й теж. Як торік взимку нам відмовили чотири аптеки продати "кетанов", бо лікар з помилками виписав на нього рецепт. Я вийшла з приватної клініки після операції й ледве пересувала ноги, спершись на руку чоловікові. Коли нам відмовили вчетверте, в мене почалася істерика.
- Ну чому, ось же рецепт? - запитувала.
- Я не можу себе підставляти, а вдруг буде перевірка? - байдуже відповідала молода провізорка.
Кетанов купили в аптеці біля воріт обласної лікарні. Літня аптекарша лиш скоса глянула на аркуш рецепту й залишила його нам на пам'ять. Тоді не було сил поцікавитися, чи не приходить до неї перевірка.
Тепер не дивуюся довжелезним спискам ліків, які виписують хворим. Можливо, кожен лікар закріплений за аптекою, якій має забезпечувати товарооборот. Часто медики самі радять, де краще скупитися.
