Відтворення подій на трасі Київ-Чоп. Про взаємодопомогу, доброту, марні очікування порятунку і знецінення грошей
На відео — наче кадри і фільму жахів. Завірюха, видимість нульова, закутані по самі очі люди. І сніг. Усюди. 28 годин у сніговому полоні. Я спілкувалася з п'ятьма очевидцями подій, які провели більше 20 годин у заметілі. Те, що пережили люди тим, хто навіть там не був видається жахом.
У моєму житті була схожа ситуація, коли 24 години п'ять чи шість років тому я чекала потяга до Львова на станції Сімферополь. Через вибухи військових складів утворився транспортний колапс. Оте відчуття невпевненості, незнання ситуації мені знайоме. Але зараз не про це. Спробую відтворити події двох днів — 15 і 16 грудня на трасі Київ-Чоп на основі розповідей очевидців. Якщо у вас є що додати — пишіть. З колегами готуємо великий матеріал про цю ситуацію.
Траса Київ-Чоп.
15 грудня
Субота 18:00. Погода погана, мете. Дороги розчищені до міста Броди. За 15 кілометрів після Бродів попереду транспортний затор. Синя таблиця із надписом "с. Дуб'є". Села ще нема. Поряд всього одна хата.
19:00. Попереду видно туристичний автобус "Стрий-Відень". Далі стоїть шеренга із Джипів, Лексусів, Фордів. А перед ними — сніговий намет висотою два метра. Мете сніг.
21:00 — водії телефонують "101". Там кажуть, що працюють над їх звільненням. Після цього слухавку в МНС вже ніхто не піднімає. Сніг не вчухає.
22:00 — водії виходять радитись. Ходять чутки, що по них уже їдуть надзвичайники.
23:00 -- 2:00 - радіохвилі не ловлять через сніг. Інтернет на телефоні також не працює через перевантаження. У туалет можна вийти лише за метр від машини.
16 грудня
3:00 — 5:00 — ніхто з водіїв не спить. Очевидець Петро розповідає: "У мене було дивне відчуття, що як засну — машину замете снігом, я не зможу відкрити двері і вийти. Про мене забудуть і я не врятуюся". Кожні дві години треба розчищати сніг на авто.
6:00 - у багатьох водіїв в авто закінчується пальне. Ходять по машинах просять допомогти. Ті, хто має — дає каністри. Водії відсмоктують через шланг по пару літрів із бензобаків. Жінок і дітей відправляють у теплі авто.
7:00 — Усім хочеться їсти і пити. Надворі світло. Порятунку не видно.
10:00 — 12:00 — кажуть, що у хатині неподалік господарі допомагають потерпілим. Діти і жінки з автобусу та дехто з водіїв йдуть до одинокої хатини. Там живуть родина — чоловік і жінка, їхній син і бабця. У хаті бідно. З ранку до вечора 17 грудня вони смажили картоплю, відкрили більше 10 банок із маринадами на зиму, салом. Постійно робили чай, заварювали липу, топили піч. Жодної ціни не називали. Люди тикали гроші їм за ікони, під скатертину. Вранці у хаті грілося водночас близько 30 людей.
13:00 — 17:00 — хтось каже, що деякі водії кидають свої авто, йдуть пішки до заправок. Через них пізніше виїхати не можна ще кілька годин.
18:00 — Стемніло. Сніг далі йде. Водії кажуть, що ця година була критичною для тих, хто там стояв. Другий день у невизначеності, холоді і в сніговому полоні. Батареї у мобільних давно сіли, вода і їжа, якщо були — закінчилися. Діти у автобусах плачуть. "Тоді мені прийшла в голову така думка, - ділиться враженнями Юрій. - Я заможній, у мене в кишені тисяча гривень, кредитки і депозити в банку. У мене крута машина а поряд стоїть дешевий "Опель". А зараз ні крутизна машини ні паки грошей в кишені не мають жодного значення. Переоцінка цінностей настала повна".
21:00 - Порятунок. Зі сторони Бродів дорогу розчищає спеціалізована техніка. Прийшли військові. Усі, хто їхав на Львів — повернувся назад до Бродів.
P. S. Усі водії дякують селянам із села Дуб'є, які допомагали у складній ситуації, вдячні один одному за допомогу.
PP. SS. Рятувальникам ніхто не дякував
