Так повелось...

П'єса на одну дію

"Шерше ля фам"

Дійові особи: Абдул Шаван, Мухаамед Кабу, білявка,  дві  (хороші) негритянки.

Примітка: всі дійові особи вигадані автором. Збіг зі  справжніми чи історичними персонажами – випадковість.

(Хороші) негритянки – уточнення, адже вони нічого злого не зробили: п'єса "толерантна".

Текст у перекладі із заморської мови.

Дія перша

Наші дні

З  підвального приміщення в районі Слов'янки пахне східними смаколиками, чути заморський лемет, сморід дорогого тютюну, на дивані валяється здоровенний араб...

Мухаамед (горланить).  Абдуле, ти бачив сьогодні на гістології оту біляву дівчину, що у спідничці ходила?

Абдул (заходить і сідає поруч). Так, хороша чікса, кажуть у неї батьків немає, значить можна її т..ти, ти ж знаєш, долар потрібен хохлушкам. Я її сьогодні до нас на хамам запросив, не знаю чи прийде...

Мухаамед.  Егеж, гарна, дуже гарна (мовчить, звів до кучі очі на мунштук кульяну і смокче його). От  тільки за неї українці битись полізуть...

Абдул.  Припини хвилюватись, купи ніж і носи в кишені, раптом що – ріж і не бійся! Я сьогодні ментам грошей заніс, хороші вони ж тут захисники (ржуть обоє, і балакають не по-нашому).

Раптом у дверях з'являється негритянка,  у якої  витріщені від спеки очі.  Завалившись у кімнату, вона дістає зі столу виноград і широкими губцями , прицмокуючи, лимизає гроно. Абдул, не зводячи  очей, міркує вголос...

Абдул. Чуєш, Мух? А вона зараз червоняста чи ні, а то я не второпаю ніяк, українки у лазні  червоніють, а ця... не зрозуміло.

Мухаамед. Спробуй за ц..ку чи гаряча (сміється в чорну бороду).

Абдул (продовжує). Ще українки червоніють коли їм долари даєш після гарної ніченьки, ммммдааа... як же ж вони червоніють...

Мухаамед. Ти що расист? Червоніє не червоніє, яка різниця..., ось негритянка тобі зовсім не червоніє.

Абдул (робить вигляд розумного і вдягає джинси "Левіс"). Да, щось мене понесло сьогодні, дійсно як  Гітлера. До чого  тут колір шкіри? Взагалі-то,  я додому хочу, скучив вже за рідними дружинами.

Із двору до кімнати, постукавши, заходить білявка. Дівчина вочевидь не дитина, але й багато ще не бачила. Переодягнувшись і накинувши халат, вийшла із роздягальні. Мухаамед вирішив  її провести в хамам.

Мухаамед (через плече Абдулі). Взагалі ми корисну річ робимо, що економіку України підіймаємо. По-перше т...єм тут жінок і платимо їм гроші за навчання, виходить, "все у всіх СТОЇТЬ": і у нас, і у них.

Як грім серед ясного неба до кімнати вривається ще одна негритянка  у вишитій сорочці, з віночком на голові, до бедер прив'язана плахта. Єдиний елемент в "мінус" – замість намиста висять  нанизані в різні боки зуби тварин. Стає на табуретку і читає "Кобзаря". В цей час білі зуби чітко сяють на темному тлі.

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і ...

Мухаммед  (жорстокий чоловік) лапає поруч себе кросівок і жбурляє десь у бік  другої  негритянки. Вона падає,   недбало складаючись на плитці підлоги  і млосно протягує: "нас вчили на українській мові..".

Мухаммед.  Немає там у тебе Дніпра, дурне створіння!

Абдул (розчулився). Харам брате, однак з мультикультуралізмом покінчено або почато,  словом –  ти злюка! (Додає у бік) Я десь в новинах чув таку фразу, не знаю правда про що вона.

Гарно погрівши кістки,  Мухаамед і Обдула поїхали до гуртожитку. Вийшовши з машини, почули, що позаду них хтось біжить, а що найстрашніше приближається.

Мухаамед. Б..ть, погнали! (Забігши за двері).  "Фашисти", розвелось їх...Пістолет, мабуть, купити потрібно.

Михайло Згар

редактор Надя Надя