Ми зробимо все! для Тебе..
Я дуже люблю Поділ, навіть не зважаючи на його місцями "бомжуватий" вигляд. І хоч вже не так часто прогулююсь його вуличкам просто так, але він, як завжди, надихає. Ця частина міста - диво.
От і цей день-вечір з рухами-автомат підходив до завершення. Вже розрахувавшись, сидячі в маршрутці, побачила цю вечірню зграю. Близько сьомої вже сутеніло і юрба людей обліпила когось чи щось на сусідній зупинці. Я роздивлялась це з місця, сидячи біля водія, чекаючи на відправлення Як в театрі з перших місць ми з водієм дивились Виставу "Життя як воно є".
Якийсь чоловік з довгим волосся вже відходив від юрби, запихуючи щось в кишеню. А роздавали бутерброди. По два! Деякі відходили з бутербродами в руці, жінки клали їжу в торбинки, хтось повертався знов, бо з'явився чай з термоса. Але сидячи, я так і не змогла побачити цю людину.
Мені конче було необхідно подивитись на нього! Я вискочила з маршрутки. Він вже йшов, жінки дякували йому і дякували, кажучи "Спа-си Господи!" Запитавши, чи сам їх кормить, чи від якоїсь організації, почула у відповідь, що це католицька церква, отець Томаш допомагає їм.Чомусь у мене був стан якогось єднання із всесвітом. Хоч і розумію, що ці бутерброди не вирішать проблеми, але що добрі люди є, це так.
Ці подільські спогади завжди зі мною, бо навіть гріючись на сонці, постійно стаю свідком як "приходять", чи "проходять" зміни життя.
Неподалік сидить дівчина - стрижена машинкою, немита, з подряпинами на обличчі. Літні жінки підійшли до неї і розпитують чи ходила, ходить в яку-небудь церкву, чи є де жити.. бо явно що ні. І не знаю чи ночували ви коли не-будь, хоть один день на вокзалі, щоб зрозуміти це! Жінки пропонують їй піти з ними.. Вона вже притихла, присіла на бордюр. І була чи зніяковілою, чи здивованою, чи настороженою від такої пропозиції. Бо, не кожен день таке почуєш — навіть від рідних: - Ми зробимо все! для Тебе, щоб Тобі було добре з нами!
Ми кожен день бачимо цих людей. Комусь даємо чи не даємо копійчину. Можливо комусь із них подобається так жити. Але більшість з них просто не навчена бачити світ так як ми. І частково від нас залежить, чому в них немає можливості жити інакше.
