Любий, розважай мене!

- Щось у нас в Києві мало вечірок для дружньої компанії, - сказав мені якось хтось із друзів. – Таких, щоб музику по душі послухати, поспілкуватися та потанцювати можна було.

Я трохи подумала над цим, погугліла та вирішила, що спасіння утопаючого… коротше, ви зрозуміли.

Витративши трохи часу та нервів, в тому році я зорганізувала веселу вечірку з настольними іграми, музикою за смаком більшості та танцями. Зняла під це діло приміщення, до того ж дата була гарна – перед Днем Валентина. Якраз привід культурно провести час зі своєю половиною.

- Друзі! – розіслала я всім повідомлення. – Ідеальна вечірка з урахуванням усіх ваших побажань готова! Приходьте!

І ось тут на мене чекав сюрприз! Да ще який! Тому що – "вечірка – це класно", але ж на неї прийти треба! А прийти заважає багато чого:

- ні з ким

- ні в чому (адже ж попереджено, що треба одягнутися святково)

- на вулиці холодно

- далеко іти від метро (цілий квартал!)

- треба було запросити особисто, а не і-мейлом

- не хочеться вставати з ліжка в суботу - по телевізору цікава програма

- в он-лайн іграшці пик розвитку подій "Ну і нехай!" - вирішила я, ображено перечитуючи повідомлення з відмовами в соц.мережах.

– "Вечірка буде для мене, навіть якщо я буду танцювати в величезній бальній залі сама. Мені все одно буде весело, в пику усім".

На мій подив, "кворум" все ж таки зібрався – на вечірку прийшло багато народу, та ми неймовірно весело провели час.

- Ось було б круто, якби ти влаштовувала такі вечірки частіше! – казав мені після того ледь не кожен перший.

- Раз у рік буде достатньо, - відповідала я. – На більше нервів не вистачить.

- У, як вам було весело! – скиглили ті, що не прийшли, роздивляючись фото та відео. – Наступного року ми обов'язково прийдемо!

Цього року я знов відчула бажання розважитися в гарній компанії, врахувала всі граблі, на які наступила минулого разу, запросила відому київську фолк-групу, влаштувала турнір з настольних ігор, зорганізувала майстер-клас з танців та повідомила усім – деяким особисто. Навіть Гісметео змилосердилось і замість обіцяних -30 С дає лише -16.

Але я збираю відмови запрошених та сама з собою роблю ставки на те, з якою швидкістю на сторінках тих, що не прийдуть – та ніколи не приходять на будь-які гуляння – з'являться пости з серії "як сумно та нудно жити мені, коли всім весело і всі святкують".

Тому, шановний читачу, якщо в суботу тобі раптом стане сумно, приходь в київський ДК "Росток" на 17.00. Там буде весело. Адже щоб зробити своє життя яскравим, іноді треба лише встати, красиво одягнутися та змусити ноги трошки пройтись.