Посівні гроші під контролем
Свято сатири та гумору у Калинівці, що на Вінниччині стало приводом відвідати свою пусту квартиру, з якої виїхала два роки тому. Грюкає кулаками в двері сусідка, бо почула мій дзвінкий голос. Ірка так робила шість років, коли хотіла потеревенити про наболіле за чашкою чаю.
- Тебе як нема, мені тут хоть вовком вий! Ой... діти так зациклені на грошах, що вони для них всьо, — емоційно викрикує про своїх третьокласників. — Їм вуха ж не заткнеш, коли батьки говорять за що далі жити. Оце сьогодні хлопчик виймає з кармана 30 гривень. Ну, де він їх узяв? Хіба батьки дають стільки в школу? А його сестричка каже: "Це його посівні. Мама просила в нього гроші на хліб і масло. Він не дав. Це ж його гроші, зароблені. Мамі сказав, як буде йти зі школи, сам купить хліба та масла. Представляєш, як діти змінилися.
Згадалося, як у 15 років я продавала віники на базарі в Липовцях за 50 км від дому. Тоді мама попередила: нічого не купляти. Усі гроші везти додому. Я навіть морозива не скуштувала свого улюбленого на той час "Ласунка". А мій старший брат матері не слухав. Купував собі одяг, тому завжди ходив у нових штанах, кросівках.
Якось на тому ж базарі хлопчик торгував пролісками. Він був одягнутий у стареньку куртку, а на черевиках замість шнурків були мотузки. За пучок пролісків хлопчик правив гривню. Поряд повногруда кучерява жінка продавала пиріжки. Вона стала припрошувати покупців: "Візьміть коханим проліски". За десять хвилин квіти розібрали.
З автостанції їхали разом в одному автобусі. Жінка, що торгувала пиріжками, питається хлопчину, що купив на вторговані гроші. Та батькові осьо сігарєт "Прима", а ше буханку чорного хліба, — опустив очі хлопчина. — Він довше їсться.
Мій дворічний син посівні гроші віддав мені. Лише мовив: "купи мені цукеку, сіоп". Він мав на увазі – цукерку та сироп від кашлю. При цьому на столі стояв кошичок солодощів, але напівпорожня пляшечка сиропу.
