Рух дискусіонерів, або команди та їх тексти

Україна перебуває в тупику.

З тупику треба шукати вихід. Я не знаю, чи шукають вихід політики, вони мені нецікаві; можу сказати, що я їх уявно всіх до єдиного перемістив в якусь паралельну реальність, і якщо вони там роблять якісь корисні речі, то хай їм там буде добре. Та якщо політики не шукають в своїй реальності виходу для держави, то його точно шукають "дискусіонери".

На сім днів цього тижня я отримав сім запрошень на різні дискусійні зустрічі. Десь мова йде про новий світовий порядок. Десь про саміт Україна-ЄС. Десь про підбиття підсумків року, що минає. Десь про стратегію автомобілебудування. А десь взагалі про кінець світу, причому не в якомусь езотеричному плані, а цілком прикладному.

Мізки киплять.

Мізки рухаються.

Мізки шукають.

Це добре.

Є однак один момент. Як правило, всі ці зустрічі проходять в одному й тому ж форматі. Є спікер, або кілька спікерів (спікерське ядро), які в центрі дискусії, які готують доповіді, і є масовка, що докидає якихось питань, думок, реплік. Загалом формат не добрий і не поганий – зазвичай, спікер набагато вищий у обговорюваному питанні експерт, і це все виправдано. Такі дискусії завжди дають якусь поживу для роздумів. Вони не дають іншого – підсумкового тексту, який приймають як свій інтелектуальний продукт якщо не всі, то переважна частина учасників дискусії. І не формують команд в результаті обговорення.

Свого часу я писав про те, що бачу реальний шанс України в формуванні нового руху, який умовно назвав Рухом Думки (http://gazeta.ua/blog/1163/drugij-majdan-abo-ruh-dumki). Десятки людей збиваються в дискусійні групи, таких груп стає сотні й тисячі по всій Україні, від Криму до Карпат, і групи ці обговорюють тисячі питань від онтології українства до стратегії розвитку агропромислового комплексу в якомусь аграрному районі якоїсь області. Всі ці дискусії підпорядковані одному питання – ЯКУ НОВУ УКРАЇНУ МИ ХОЧЕМО?

Групи формують тексти, тексти об'єднують членів групи, групи усвідомлюють свою спеціалізацію, свій інтерес, своє бачення можливих подальших кроків і коли ці кроки почнуть робитись, коли група почне діяти, це вже буде не група – це вже буде команда. Коли групи почнуть контактувати, обмінюватись інформацією, текстами, формувати спільне бачення НОВОЇ УКРАЇНИ, робити спільні кроки на її реалізацію, формуючи мережу таких груп – командою стане ця мережа. Коли мережа накриє всю українську спільноту, яка усвідомить свій інтерес, свої подальші кроки, свою стратегію і рушить як єдине ціле – командою стане весь український народ.

І тоді стане про справжньому цікаво.

Дискусіонери!

Пожива для роздумів це добре, і хай це залишиться, як мають право на життя і будь-які інші формати співробітництва, зокрема інтелектуального. Але додайте в свою діяльність ще й такого - почніть створювати групи і команди, почніть створювати тексти, що будуть вас об'єднувати, цементувати вашу групу і залучати в групу нову кров.

Результати-тексти і результати-команди – ось такий виклик я бачу.