- Ото сяде й бідкається на свої болячки. Бачу ж, шо й не думає лікуватись. Просто любить пожалітись, а під дверима черга чекає, - скаржиться мені подруга Тетяна.

Вона працює терапевтом у районній поліклініці. Розказує про особливих пацієнтів - тих, хто плекає власні недуги. Такі люблять, щоб біля них бігали діти, внуки, лікарі, начальники соцзабезу й вузла зв'язку.

Наступного дня йду в школу до 9-річної доньки на святковий ранок. У спортивному залі на низьку лавку важко всідається огрядна літня жінка з дерев'яною ковінькою . Довго крекче, доки розставляє хворі ноги. Витирає спітніле чоло.

- Ох, синок, як ці ноги вже мені надоїли, - дивиться мені в очі. - 20 годочків мучусь із колінами, остеоартроз. Шкандибать трохи ще можу, а як сяду, то проситиму тебе піднімать. Дочка з Києва по 100 доларів присилає таблетки, син із Москви вобще дорогущі возить - і ніякого прогресу.

Почала пить по три літри води на день

Згадую все, що читав про остеоартроз. Кажу, що за останніми дослідженнями суглоби хворіють через нестачу води в організмі.

- Моя сусідка, жінка ваших літ, так само мучилася. Почала пить по 3 літри води на день, і за місяць як рукою зняло.

Жінка зиркає на мене сердито.

- Слава Богу, синок, шо комусь помогло. А мені, старій і больній, вже нічого не помагає.

Мій знайомий, коли забрав із села свою 90-річну бабу, знайшов рецепт. Довірив їй доглядати ховраха, тричі на день вигулювати кота й годувати в акваріумі сомиків. За клопотами бабі тепер ніколи згадувати про хвору спину, опущений шлунок і приступи хронічного бронхіту.

×