Знайомий Володимир з Луганщини часто розказував, як у дитинстві з братом і друзями мріяли жити в Росії:

– Плохо, что Советский Союз рас­пался. Хочу, чтобы Россия к себе нас забрала. У них на 9 мая мощные парады, а в Киеве – позорище какое-то.

Дружив здебільшого з нащадками етнічних росіян. У самого Володимира батько родом із Росії, мати – українка. У сім'ї завжди говорили російською.

– Ты что, не русский? – любив казати Володимир.

Під час помаранчевої революції ненавидів учасників протесту на майдані Незалежності. Називав їх "майданутими". Був упевнений, що все зло йде від Америки.

Різко змінив позицію, коли запропонували гарну роботу в Києві. Почав купувати українські сувеніри, підтримував Революцію гідності. Його брат одружився з дівчиною із Західної України та переїхав на Івано-Франківщину. Вчить сина української мови.

– А двоє друзів, з якими мріяли про Росію, воюють на боці терористів. Ще один працює різноробом за 5 тисяч рублів. Нам же з братом пощастило. Українські гени перемогли.

×