Криза – це стабільність

– Покупаем доллары-евро, – припрошує вулична продавщиця іграшок біля універмагу "Дитячий світ" у Києві.

За сумісництвом працює міняйлом. Долар у неї по 16 гривень.

– Чому так дорого? – запитую.

– Курс государство отправило в свободное плавание. Вот он и заплыл уже дальше некуда. Кризис, девушка. Берите, а то завтра дороже будет, – ­попереджає.

За рік американська валюта подорожчала вдвічі. Ціни майже на всі товари зросли на 30–50 відсотків. 2015-й буде ще складнішим, прогнозують.

– Яка це криза, якщо моя мати в свої 64 роки ще працює? Донькам із зятями й онуками допомагає, – каже знайома Марина. Трудиться медсестрою в поліклініці. Чоловік робить ремонти, діти вчаться в університетах. – От у дев'яності було чорт знає що. Мені злегка за 20. Розведена, з малою дитиною на руках. Які там аліменти? На роботі на півставки перевели, і ту не платять. Батьків скоротили. Пам'ятаю, дає мама моєму тоді 3-річному малому грошей на шоколадку. А він просить її купити. Бо я на них візьму макаронів. А зараз – пісня, а не життя. На дві роботи ходжу, платять вчасно. Чоловік розривається між замовленнями. Картоплі повен погріб, морква-цибуля-капуста вродили. Консервації банок 300.

Марина прощається – поспішає на ринок:

– Треба муки, цукру, круп набрати й відро олії. І ще тобі скажу: я весь час у кризі живу – при Союзі, в дев'яності, зараз. Це називається – стабільність.

×