Нам вкрай важливо отримати повноцінну прописку в НАТО. Із запізненням, але більшість українців нарешті усвідомила таку потребу. Шкода, що для цього треба було зазнати зовнішньої агресії "братньої" держави, втратити територію і десятки тисяч співвітчизників. Ми довго не хотіли збагнути очевидного: будь-який позаблоковий формат України – це рожева мрія росіян. Україна за межами військово-політичної кооперації із західними партнерами завжди буде легкою наживою для Російської імперії, доки та існуватиме. Питання вступу до НАТО для України є пріоритетнішим, ніж прагнення до Європейського Союзу.

Наші перспективи членства у НАТО, на жаль, весь час залежать від кон'юнктурних інтересів українських еліт. В простих українців, не залишається іншого шансу, як дуже наполегливо і гучно заявляти про свій намір йти до Північно-Атлантичного альянсу. Ніхто не має права заборонити нам висловлювати таке бажання. У цьому питанні ми, звісно ж, залежимо і від настроїв західних еліт, які поки не наважуються вказати Росії на її місце. Останні події свідчать, що думки західних еліт, особливо лідерів європейських держав, суттєво залежать від бажання зберегти свій комфорт. Вони втратили колишнє відчуття відповідальності за долю світу. Це стало для них фікцією. Українське керівництво, яке не здійснює системних реформ й показує неготовність до модернізації, дає додатковий привід відмовляти нам у приєднанні до Альянсу. Там мають підстави говорити, що відстала Україна не готова до членства у НАТО. Адже члени організації повинні відповідати не лише безпековим критеріям, а й політичним, економічним, правовим. Недавня заява Порошенка про те, що ми не готові до вступу в НАТО, також мабуть продиктована із Заходу. Вони не бажають сваритися з Росією через нас.

Часто лунають скептичні прогнози щодо перспектив Північно-атлантичного альянсу. Такі оцінки мають своє пояснення. Віра у міць організації похитнулася через безвідповідальну пасивність керівників провідних держав-учасниць, головно президента США Обами. Гадаю, його м'якість викликана певними комплексами американців після дуже незграбної й місцями авантюрної зовнішньої політики Джорджа Буша молодшого. Однак, ні Америка, ні європейські учасники альянсу не допустять розвалу Альянсу. НАТО є інтегральним чинником для сучасної західної цивілізації. Євросоюзу не було б, якби не парасолька Альянсу. Можна сміливо брати заявляти, що НАТО є фундаментом нинішнього світопорядку, а відповідно і утримувачем планетарного балансу.

Україна повинна виходити з цих обставин й прагнути до членства у цій організації. Прагнення відповідати критеріям Альянсу слугуватиме прискорювачем системних реформ у нашій державі, і не лише у сфері безпеки. Тож підштовхуючи державу до безпекової мети, ми паралельно стимулюватимемо й інші позитивні процеси в Україні. Головним драйвером таких процесів зараз має стати громадянське суспільство. Як перший крок підійде ідея негайного референдуму щодо членства в альянсі, яку нещодавно анонсували відомі засновники руху "За Україну в НАТО". Нехай референдум і не матиме обов'язкових наслідків, однак він висітиме дамоклевим мечем над керівництвом України й задекларує прагнення українців перед західними партнерами.

Якщо взятися за питання серйозно, то за сприятливих умов Україна може стати членом НАТО протягом десяти-п'ятнадцяти років. Можливо, швидше. Все залежатиме від ситуації всередині держави. Саме пересічні українці мають виступити основним прискорювачем процесу, доки не змусимо зайнятися цим владу.

Якби прибалти свого часу напоелгливо не грюкали у двері НАТО, їх також ніхто б не запросив.

×