Українська православна церква не стала елементом державного апарату, але встановила особливі партнерські стосунки з владою. Так вважає шеф-редактор Богословського порталу, релігієзнавець Юрій Чорноморець, 36 років.

— Наприкінці 1990-х православні Московського патріархату фактично виступили засновниками Партії регіонів. Пізніше агітували віруючих за Віктора Януковича на президентських виборах. Майбутній президент їздив православними притулками для дітей, сиротинцями, відвідував монастирі, і це дало результат, — каже експерт. — У різдвяному посланні митрополит Володимир чітко сказав, що нова влада — це союзник. А президент вітав зі святами лише весь православний світ, хоч в Україні живуть іще п'ять мільйонів греко-католиків.

Влада віддячує Московському патріархату за допомогу на виборах. У Києві зараз будують Кафедральний собор. Гроші збирають з усіх приходів. Але гарні заробітки мають лише батюшки центральних храмів. На селі — заледве на життя вистачає, проте єпархіальний податок на побудову собору, забезпечення архієрея і таке інше мусиш здати. Це викликає певну кризу в церкві. І щоби не допустити внутрішньої соціальної революції, влада церковна змушена звертатися до влади світської: мовляв, ми ж підтримували Януковича, то чому йому не допомогти б нам звести собор? Олігархам така форма релігійно-політичної співпраці вигідна. Закон забороняє державі напряму фінансувати будівництво, але наближені до влади люди продадуть нафту, зерно, прокрутять якусь іншу схему — і буде десятина на храм. Або прокладуть комунікації до храму коштом громади міста.

Відмовитися від співпраці з владою Московському патріархату не дозволяє правило "дають — бери". І Київський патріархат, якби стояв так само близько до влади, не відмовлявся б. Допоміг же колишній мер Олександр Омельченко відбудувати Михайлівський Золотоверхий собор. Це лише католики та протестанти нічого не беруть і можуть почуватися вільними у висловлюваннях.

Союзницькі стосунки однієї церкви із владою можуть зруйнувати міжконфесійний мир. У цьому найбільше зацікавлений Московський патріархат. Адже перше його завдання, як каже Патріарх Кирило, побороти розкольницькі рухи в українському православ'ї. Для цього треба наступати зі Сходу на Захід, відбирати храми, майно і витісняти альтернативників, як це вже зробили в Росії. І тоді настане бажана стабільність — більшість людей ходять до однієї церкви і поклоняються Кирилу, а вірні Київського патріархату, автокефалісти і греко-католики — в загоні, доки їх не ліквідують. Така стратегія стабільності у Партії регіонів: править одна партія на чолі з богообраним президентом, а опозиційні сили — в загоні, чекають своєї долі. Релігійного майдану Кирило не боїться так само, як і Янукович — політичного.

×