У столичному музеї Івана Гончара відкрилася виставка майстра з народної вишивки 71-річного Григорія Гриня з полтавського селища Опішнє. На стендах п"ять вишитих рушників та стільки ж сорочок. Основу експозиції складають ескізи вишивки для рушників, чоловічих і жіночих сорочок. Вони намальовані аквареллю в натуральну величину на папері.
— Це моя перша персональна виставка в Києві, — каже Григорій Петрович. — Полтавською вишивкою займаюся 37 років. У Решетилівському художньому училищі отримав спеціальність "майстер-килимар" і попросився на хвабрику "Полтавчанка". Усі дівчата бігали дивитися, як молодий хлопець сидить із жінками і робить килими. Потім одна майстриня побачила мої малюнки і сказала: "У тебе є хист до малювання. Роби ескізи, а дівчата нехай вишивають".
Рушники і сорочки за малюнками Грині роблять опішнєнські вишивальниці. Деякі відвідувачі виставки розчаровані. Сподівалися побачити справжні рушники, а не їхні ескізи на папері.
Музею Івана Гончара Григорій Гринь подарував 4-метровий стародавній рушник із двосторонньою вишивкою.
— Це кілковий полтавський рушник. На будень його вішали простою, а на свято багатою стороною.
Відвідувачі дивляться товстий альбом — під плівкою клаптики вишитих рукавів і подолів жіночих сорочок. Київські вишивальниці фотографують їх для себе.
— Це клапті від старих сорочок. Їх викинули на свалку, а я попідбирав. Вирізав вцілілі шматки з вишивкою. Їм ціни нема. Я як поїхав на Сорочинський ярмарок, то заболів! Тіліпаються якісь рушники. Та це ж не рушники, не обереги! Ними руки не можна витерти. Хрестики, як горобці.
Удома Григорій Гринь тримає понад 5 тис. зразків візерунків.
Виставка його робіт триватиме до 15 серпня.
4 
35413
Коментарі