Українські еліти продажні й користолюбні

(малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ)

— Усі члени фракції Партії регіонів — це яскраві, неординарні особистості, люди, які мають свою життєву позицію, свою точку зору з принципових питань, — каже він.

У класичному розумінні еліта — це високоморальні, найосвіченіші люди, здатні ефективно розвивати країну, бути гарним прикладом для суспільства. Тому із заяви Чечетова можна хіба що посміятися. Бо головною життєвою позицією нашої ”еліти” є хапнути побільше за рахунок держави, тобто найдешевше. А найстійкішим переконанням — що всі ті мільйони, землі, машини та заводи вони можуть забрати із собою на той світ.

Безперечно, унікальним, найелітнішим і високоінтелектуальним діячем у цій компанії є Віктор Янукович. Бо мало який президент може обходитися без Конституції, яка проте таки існує. А ще він багато знає такого, про що інші й не здогадуються. Наприклад, що Ізраїль розташований в Європі, що Чехов був поетом, а Гілларі Клінтон працює генеральним секретарем США. Яскравим представником ”української еліти” є й прем’єр-міністр Микола Азаров, патологічно нездатний опанувати українську мову. Та й із Михайла Чечетова елітність так і пре.

Проблема України полягає якраз у відсутності справжньої еліти. Безкомпромісної й державницької, головними для якої були б країна і суспільство. Спочатку елітою називалися колишні комуністи на чолі з Леонідом Кравчуком. Потім — Леонід Кучма з такими достойниками, як Дмитро Табачник і Віктор Медведчук. Не набагато далі від них зайшли й так звані ”помаранчеві”. І не лише політики. Хіба можна вважати українською культурною елітою Богдана чи Остапа Ступок, які без жодного сум’яття грають в антиукраїнських фільмах російського виробництва? А що вже казати за так звану ”естрадну еліту”, готову за гарні гроші й чорта оспівувати.

Продажність і користолюбство є найхарактернішою рисою ”менеджерської та управлінської, спортивної, наукової, інтелектуальної” еліт. У цьому вони й справді неординарні.