Якщо людина в дитинстві втратила когось із батьків і зазнала травми, вона хоче померти слідом за батьками.

Так вважає німецький психотерапевт Берт Гелінґер, автор психотерапевтичного методу сімейних розстановок.

В інтерв"ю журналу "Країна" Гелінґер пояснює, як вирішувати проблему розірваних сімейних стосунків. Основне правило – усі родичі мають право належати до сім"ї. Якщо одного з них було виключено з родини - абортивна дитина, ненависна донькою матір, розлучені батьки; смерть брата тощо, доля виключеного може проявитися в іншому члені родини у наступних поколіннях. Гелінґер називає це "сплетінням". Воно проявляється у депресії, агресивній поведінці, небажанні жити, психічних захворюваннях, фізіологічних хворобах.

"Абортована дитина є частиною матері. Мати переживає аборт так, неначе вона втратила частину себе. Ця дитина ніби відроджується в її тілі. Наприклад, у якості міоми (доброякісна пухлина у м"язовій оболонці матки – Країна.). Вона може заміщувати абортивну дитину. Це те, що відбувається назовні. Зсередини матір вабить до мертвої дитини. Її тягне в смерть."

Повний текст інтерв"ю читайте в 14 номері "Країни" від 2 квітня 2010.

×