"Коли хотіла купити вату, мене заледве не побили"

 

Автобуси зі Львова до Дрогобича вирушають від залізничного вокзалу. В суботу вранці водій відмовляється їхати, доки салон не заповниться. За годину в маршрутці  назбирується 15 людей.

— Кажуть, у Дрогобичі всі трупарні переповнені, — перехилившись через прохід між сидіннями шепоче одна жінка іншій. Автобус рушає.

— Ви бачите, що на вулицях робиться? — 65-річна Оксана Стецишин закриває обличчя хусткою. Спілкуємося в центрі Дрогобича, біля міської ратуші. — Людей немає, по хатах сидять.

Цікавлюся, чи всі у її родині здорові.

— Бог милував, — відмахується. — Невістка сидить удома з дитиною. То я наказала, щоб з хати навіть не потикалася. Зараз їм продуктів занесу, через двері передам — і подалі звідтіль.

На центральній пл. Ринок дві аптеки. Одна зачинена, хоча за графіком мала працювати. В іншій двоє людей.

— Намордники є? — запитує чоловік років 50.

— Немає, — відказує аптекар. — І не було. Може, завтра завезуть.

— Люди заспокоїлися, — говорить 27-річна Ірина Мисак. — У попередні дні скуповували все — навіть засоби від ревматизму і поносу. Мовляв, хто знає, якими будуть наслідки від грипу. Коли я позавчора хотіла купити вату, мене заледве не побили. Бо як це так — у місті епідемія, а їй потрібна тільки вата. В усьому Дрогобичі не знайшла марлевої пов"язки. Хоч вона мені дуже треба — подруга в пологовому будинку, а туди пускають тільки в шапочках, масках і білих халатах.

За 100 м від площі — ринок. Людей небагато. Біля палатки, де торгують із захисними масками, написане маркером оголошення "Маски по дві гривні". Продавець швидко ховає його, побачивши фотографа.

— Намордники є?
— Немає. І не було. Може, завтра завезуть

— Я не вижу, чтобы люди чихали, кашляли. Всё спокойно, — Марія Амарантова, 53 роки, фотографує будинок у центрі міста. Вона — з російського Норильська, із 1995 року відпочиває у сусідньому курортному місті Трускавець. — У санаторії дехто одягає маски. Але я, наприклад, маю астму, однак пов"язку не ношу.

У кабінеті заступника керівника міського управління охорони здоров"я 33-річного Святослава Кучерявого на всю гучність увімкнене радіо.

— Передавали звернення міністра, — стишує звук. — Дані про кількість хворих подаємо двічі на день. Станом на одинадцяту годину мали 5714 осіб із ГРВІ. Для цього періоду це багато. Зазвичай пік грипу настає наприкінці листопада. Очевидно, зіграв роль різкий перепад температури. А ще те, що вчасно не включили опалення. Люди мерзли на роботі, потім хапали застуду, інфекції нашаровувалися. Померли від ускладнень п"ять осіб. Але не треба розводити паніку, що в Дрогобичі гинуть люди. Троє з померлих мешкали не в райцентрі, а в навколишніх селах. Прізвищ не скажу.

Показує пам"ятку, яку роздавали жителям міста. Там зокрема написано: "У Дрогобичі і Стебнику епідемія грипу. Можливе поширення А/Н1N1 — свинячого грипу". Радять уникати місць скупчення людей, мити руки з милом, носити захисні маски. Також подано список медикаментів, які допомагають запобігти захворюванню. Цікавлюся, чи реально їх придбати в аптеках.

— Аптеки працюють у режимі постійного довозу, — запевняє. — Звісно, після того, що тут робилося останніми днями, ліків майже немає.

У неділю на ранковій службі у церкві Трійці збирається людей 30.

— Зазвичай людей удвічі більше, — каже отець 31-річний Ростислав Мелех. — Службу Божу скоротили. Вінчань ми на ці вихідні не планували. А от кілька діток похрестили — ніхто не відмовився. Зате побільшало бажаючих висповідатися.

×