"За день на роботі, бува, так стомлююся морально, що хочеться про все забути і переключитися на щось інше. Тож удома змінюю розумову працю на працю руками", — розповідає про своє захоплення різьбленням по дереву Володимир Огнівенко, 39 років. Він заступник селищного голови Чорнобая.

Володимир вирізьблює з дерева гумористичні мініатюри на теми українського фольклору та народного побуту.

— Із мене друзі іноді сміються: це що, тобі такі подобаються? — показує фігурку огрядної жінки в українському вбранні, коралях та хустці.

Різьбленням Огнівенко захопився в дитинстві. Спеціально ніде не вчився. За фахом — учитель фізики, загальнотехнічних дисциплін та праці. Під час навчання в Умані ходив до місцевого художнього училища дивитися, як працюють із деревом:

— Колись батько вирізав мені зі шматочка дерева човника. То була моя улюблена іграшка. А потім зробив мені невеличкого ножика, то я всюди з ним ходив, щось постійно стругав. Як підріс, відвідував різні гуртки. Спочатку робив ложки, дошки, полички. А потім набридло — переключився на мініатюру. Щоправда, не портретну, а більше пародійну, гумористичну. Бо художник із мене, якщо чесно, не дуже.

Юля Тимошенко не дуже схожа. Зате туфлі точно її — "Луї Віттон"

Для роботи використовує липу та грушу — вони дозволяють передати міміку. Пробував різьбити з чорного дерева, яке знайомий привіз із Африки. Над витворами працює від кількох годин до кількох днів. Зазвичай увечері на кухні.

— Моя улюблена робота — мініатюра на тему картини Рєпіна "Козаки пишуть листа турецькому султанові". Проте вона десь зникла під час поїздок на виставки. Є наш місцевий богатир Іван Піддубний, барельєфний портрет Драй-Хмари. Є Юля Тимошенко, правда, вона не дуже схожа. Зате туфлі точно її — "Луї Віттон".

Своїх робіт Огнівенко не продає. Іноді дарує друзям, кумам, родичам на свята:

— Кілька років тому вирізьбив свого шефа Григорія Злидаря. Подарував йому на день народження. Зобразив його в характерній для нього позі — з мобільним телефоном біля вуха. Злидареві сподобалося.

Удома Володимир Огнівенко облаштував спальню в африканському стилі. На стінах розвісив маски, на підлогу поставив фігури африканських тварин і декоративні пальми в горщиках.

— Років зо 20 тому зробив для дружини кухонний набір: дошки, качалки, ложки, полички. То вони й досі служать.

На посаді заступника селищного голови Огнівенко четвертий рік. Доти був секретарем селищної ради, працював у відділі зі справ неповнолітніх, вів гуртки. Дружина Ірина, 39 років, у другій школі викладає у молодших класах. Доньки 16-річна Дарина та Софія, 8 років, — школярки.

— Хотів би ще вести гуртки, мені подобається працювати з дітьми. Я завжди на виставках майстер-класи проводжу.

Анекдот про українця і сало

Їде українець у потязі, — розповідає Володимир Огнівенко. — Витягує величезний шматок сала, щоби пообідати. Аби ні з ким не ділитися, їсть його цілим.

Хтось із людей не витримує, витягує ножа й питає:

— Може, вам надрізати, щоб легше їсти було?

— Ага, надріжте — ось тут і тут, — показує по обидва боки рота.

×