Подружжя Кучеренків з"їло сусідського собаку

Миколаївці Галина, 33 роки, та 40-річний Ігор Кучеренки з"їли сусідського собаку Чьоко. Котлетами з собачатини нагодували сина.

— Чьоко залишилася без хазяїна ще цуценям, — розповідає 34-річна Інна Маковська. Вона мешкає у сьомій квартирі будинку N6 пров. 1-й Молодіжний у Миколаєві. — Ми з чоловіком узяли її, вигодували. Їй було десь вісім місяців. Коли ми вдома, вона була з нами. Як ішли на роботу, випускали надвір. Це ж тварина, вона любить волю. Чьоко завжди нас чекала.

Увечері 6 квітня Інна не побачила собаки. Запитала сусідських школярів.

— Її забрала тьотя Галя, — сказав 13-річний Дмитро Гончар. — Приїхала на мопеді з якоюсь тіткою. Узяла Чьоко біля лавки і повела до себе. Через минут п"ять вийшли без собаки, сіли на мопед і поїхали. Сказали, що Чьоко втекла.

Маковська з чоловіком зайшли до подвір"я Кучеренків.

— Запитали за собаку, — згадує Інна. — Вони сказали, що нічого не знають. Потім Ігор запевняв, що відвіз її другові в село, але поверне. Ввечері Галина вже казала, що відвезла Чьоко мамі. Теж обіцяла привезти.

За два дні Маковські дізналися, що сусіди з"їли їхнього собаку. Рештки викинули у криницю на своєму подвір"ї. Інна з чоловіком знайшла там шкуру й голову.

— Чьоко була такою спокійною, доброю, — зітхає жінка. — Її всі знали, дітвора гралася. На неї вилазили, каталися. Вона була, як телятко, під 50 кілограмів важила. Сусіди як узнали, що її з"їли, аж за серце хапалися. Діти переживали. Сусідський хлопчик плакав. Ми йому дали фото Чьоко живої, так він його в рамочку взяв.

Галина раніше жила навпроти Маковської. Її перший чоловік підбирав цуценят на смітниках, відгодовував і їв. Від нього у жінки 14-річний син, який нині у колонії, і донька 15-ти років, що живе з матір"ю. Вдруге Галина вийшла за Ігоря. Мають двох спільних дітей.

Надворі безлад. У пакеті біля входу лежать порожні пляшки з-під пива, біля сходів скручений килим. Вікна заклеєно чорною клейонкою. За будинком — літня кухня. Вхідні двері вибито. Поряд — колодязь, де знайшли шкуру собаки. Кучеренки живуть у Галининої матері за дві вулиці звідси. Підходжу до їхньої оселі. Штукатурка на стінах обсипалася, подекуди видно цеглу. Надворі бігають кози, одна забігає до хати. Виходить Ігор із кумом. Називаюся лікарем, який пише книгу про народну медицину і приїхав дізнатися про лікувальні властивості собачатини. Цікавлюся рецептами.

— У корейців запитайте, вони більше знають, — відповідають.

Кучеренки продають овочі на привокзальному ринку. Ігор погоджується розповісти про пригоду.

— Наш 3-річний син тоді захворів. Кашель був, може, бронхіт. Цілий місяць ми його лікували чаєм із малиною, купляли дєтське лікарство. Нічо не помогало. Потом прийшла ідея лікувати собачатиною. А Чьоко — то наша собака. Ми її ростили. 6 квітня спіймав її, роздєлав, як козу. Ножом під горло, підвісив за задні ноги і зняв шкуру. Льогкі, серце, печінку відокремив. Із м"яса зробили фарш, насмажили котлет. Давали їх дітям на сніданок і обід. Готувати їх потрібно так, як зі звичайного м"яса. Спеції за смаком дабавляти. Ми й жаркоє робили. Обсмажили трохи, кинули картоплю, і готово. Від тої собачатини кашель за нєдєльку пройшов.

Чоловік запевняє, що собачатина має цілющі властивості.

— Мені ще бабуся розповідала, як вона на войні туберкульоз собачатиною вилікувала, — усміхається Кучеренко. — Ми всі їмо собаче м"ясо, це у нас родинне. Щоб лікувальні властивості сохранилися, м"ясо краще не жарити, а готувати на пару. Взагалі собачатина смачна. Ні курятина, ні свинина, ні телятина, ні кролятина з нею не зрівняються. Собаче м"ясо трохи схоже на телятину, але краще. Серце, печінку та льогкі тоже полєзно їсти. Года чотири назад собачатину можна було купити у нас на ринку. Так і писали: "Собаче м"ясо проти туберкульозу".

Після пригоди Маковська звернулася до Організації із захисту тварин. Їй порадили поскаржитися до міліції. Правоохоронці знайшли рештки собаки у криниці, але кримінальної справи не порушили.

Хотіли ще на Новий рік засмажити, але не склалося

— Нині ж корупція, ніхто в міліції не хоче цим займатися, — обурюється Інна. — Вона невигідна, Кучеренки ж не заплатять міліції. Мені розказали, що вони давно вже запримітили Чьоко. Хотіли ще на Новий рік засмажити, але щось не склалося. А 6 квітня були на поминках. Випили і вирішили продовжити пікнік із шашличком із собачатини. Кажуть, що хворіли. Але хіба нормальні люди так лікуються? Треба до лікаря йти, а не на шашлик. Ще й захоплювались, яка собака була жирна та смачна.

Сусіди Маковської говорять, що Кучеренки з"їли не всього собаку.

— У них іще кілограмів зо 20 лишилось, — каже Інна. — То Галина вийшла на ринок фарш продавати. Скоріше за все, з Чьоко. Одна жінка купила, але дізналася й повернулась. Із Галиною чуть не побилася.

Нині Маковська та голова Організації із захисту тварин Муза Махова написали листа начальнику обласної міліції. Просять узяти ситуацію під особистий контроль.

— Грошей мені не треба, Чьоко я вже не поверну, — зітхає жінка. — Хочу, щоб Кучеренків покарали. Хочу жити спокійно і мати собаку. Не боятися, що одного разу прийду додому і побачу з неї шашлики.

В Україні за жорстоке поводження з тваринами передбачено покарання — штраф до 850 грн або арешт до півроку. Однак міліціонери вважають, що Кучеренки забили собаку без вияву жорстокості.

×