"Продавали горілку, пиво, збитень, чай, лущені горіхи, родзинки, яблука й інші солодощі, — описує київський першотравень 1840 року історик і педагог Автоном Солтановський. — Народ пиячив цілу добу й часто відбувалися серйозні бійки із багатьма пораненими".

Першотравневі гуляння-маївки у старому Києві відбувалися на околиці — в гаї на Шулявці. "Увечері генерал-губернатор, знать і середній купецький та чиновницький клас поверталися до міста. Майстри, міщани та простий народ із околиць тільки починали розгулюватися, — продовжує Солтановський. — Траплялися і розгульні студенти, і купецькі синки, і молоді чиновники. У глибині гаю можна було наштовхнутися на нескромні сцени; чути було непристойні пісні та жарти. Перед світанком дорогою до Києва, і в гаю, і в ярах валялися сотні сплячих і смертельно п"яних, переважно напівроздягнутих і зовсім роздягнутих злодіями. Особливо багато валялося зовсім голих і літніх, і молодих, і жінок, і дівок. Наступного дня всі відділки наповнені були буянами обох статей, яких поліція підібрала протягом ночі, а також пограбованих. Протверезівши, вони отримували від начальника напучення у вигляді десятків і сотень різок й відпускалися додому. А більш винуватих, окрім того, виряжали підмітати вулиці".

1 травня в Києві почали святкувати ще в ХVІІ ст. — у Києво-Могилянській колегії. Ректори та професори цю традицію привезли з Європи, де навчалися замолоду. Викладачі та студенти зранку того дня йшли на гору Щекавицю, що над Подолом. За ними тягнулися торговці бубликами, пиріжками й цукерками. Гуляння починалися зі студентських вистав. На них запрошували "отців міста", шанованих міщан, церковників, родичів та знайомих. Потім студенти грали в ігри, співали хором. Викладачів і почесних гостей ректор частував токайським вином в окремому наметі.

Багато валялося зовсім голих жінок, і дівок

Коли на початку 1780-х Щекавиця відійшла під міське кладовище, гуляння 1 травня перенесли у Шулявський гай на околиці міста. Стікатися сюди стали й юрби киян. Маївки нерідко переростали у пиятики. Тож у середині ХІХ ст. Київська духовна академія, що постала замість Могилянки, перенесла свої першотравневі розваги подалі від Києва — на академічну дачу на Борщагівці.

Міські ж маївки залишилися на Шулявці. Кияни брали на них випивку, закуску, ставили самовари. Згодом у моду ввійшли пікніки невеликими компаніями. На початку ХХ ст. під виглядом першотравневих гулянь київські більшовики почали проводити свої маївки на Чорториї посеред Дніпра й у Голосіївському лісі.

Міцно тримати бойову зброю Червоній армії

— улюбленому витворові робітничої кляси та

бідняцько-середняцьких шарів селянства

Відозва ВУЦВК та Раднаркому УСРР

на день Червоної присяги

В день 1 травня — день бойового огляду революційних сил пролетаріяту нашого Союзу та цілого світу — молоді червоноармійці цілого Радянського Союзу урочисто обіцяють міцно тримати в своїх руках зброю, що її вручили їм трудящі для оборони своїх здобутків...

1 травня цього року проходить за несприятливих міжнародних обставин. Імперіялістині хижаки під гучний гомін розмов про роззброєння, прикриваючись маскою формальних угод про заборону війни, провадять активну підготовку до нової імперіялістичної бійні, що своїми розмірами залишить далеко позаду все, що було досі.

Трудящі маси нашого Союзу знають про небезпеку, що загрожує їм з боку хижаків світового імперіялізму. Але вони знають також, що виконання програми великої роботи в царині господарського будівництва, що її накреслила партія та робітнича кляса, корінне перероблення сільського господарства через його колективізацію, широке кооперування бідняцько-середняцьких шарів селянства все більше зміцнює змичку робітничої кляси з селянством і робить не страшним для нашої країни всякі підступи світового імперіялізму. Міцний союз робітників і селян нашої країни при забезпеченій підтримці революційного пролетаріяту цілого світу роблять нашу країну непереможною.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народніх Комісарів УСРР, вітаючи вас із складанням червоної присяги, закликають ще міцніше стиснути в своїх руках рушницю для оборони мирної праці робітників та селян, ще міцніше наполягти на ваше бойове навчання, щоб бути гідними наступниками героїв, що своєю кров"ю на полях громадянської війни оборонили змогу великого будівництва.

Хай живе велике будівництво соціялізму.

Хай живе 1 травня — день червоної присяги.

Хай живе Червона армія.

Міжнародним днем солідарності трудящих 1 травня стало 120 років тому. 1889-го паризький конгрес ІІ Інтернаціоналу постановив щорічно відзначати його демонстраціями на згадку про 1 травня 1886-го. Тоді американські робітники розпочали страйк із вимогою 8-годинного робочого дня. У Чикаго під час сутичок із поліцією десятки людей загинули, сотні — арештували.

У березні 1922-го більшовицький уряд ухвалив цього дня влаштовувати день Червоної присяги. І вже 1 травня того року московський гарнізон на Красній площі хором повторював слова присяги за головою Реввоєнради Левом Троцьким. Червоноармійці клялися боротися за визволення всіх трудящих і перетворення цілого світу на єдину радянську республіку. 80 років тому головна газета Української СРР "Вісті", що виходили в тодішній столиці Харкові, на першій сторінці дню Червоної присяги відвела не менше місця, ніж "солідарності з міжнародним пролетаріятом".

1939-го в СРСР запроваджено індивідуальну присягу, і вже тільки "радянській батьківщині і радянському народові". Новобранці приймали її зазвичай через місяць після початку служби.

×