Президенти України 55-річний Віктор Ющенко та Польщі 59-річний Лех Качинський відкрили пам"ятник загиблим полякам у селі Гута Пеняцька Бродівського району на Львівщині. 28 лютого 1944-го фашисти, серед яких були й українці, спалили близько тисячі польських селян у їхніх помешканнях.
О 13.30 у суботу неподалік польського меморіалу двоє священиків відправляють молебень біля великого дубового хреста. Його встановили активісти об"єднання "Свобода" Олега Тягнибока. Вони переконані: українці не вбивали поляків у Гуті Пеняцькій. На хресті висить табличка "Директору школи с. Ясенів Івану Вавріву, його дружині, отцю Балюті, закатованим у 1943–44 роках польськими шовіністами та радянськими партизанами". На відправу прийшли 200 людей.
— Як вони можуть говорити, що то не українці робили цей злочин? — перепитує Юзек Кобилянський, 75 років. Він мешкав у Гуті Пеняцькій. — Я малий ще тоді був. Сам чув, як один із тих, хто напав на село, казав: "Я тя заріжу, бо ти єсть поляк". То були не нємци, а українці, й говорили вони по-українському. Були в цивільне вдягнуті, багатьох ми знали, бо вони були з навколишніх сіл, із Жаркова та інших. Не треба зараз вигадувати.
Двометрового хреста з епітафією українською та польською мовами обгороджено півметровим кам"яним парканом. Поряд дві стели з іменами та прізвищами загиблих. Довкола горять свічки, лунає "Реквієм" Моцарта. Понад сто поляків тримають плакати "Дякуємо, пане президенте".
Осторонь стоять дерев"яні хрести. 54-річний Адам Бернацький кілька разів на рік приїжджає на могилу рідних, які загинули в Гуті.
— Моя мама залишилася жива, вона втекла. Але тітку замордували. Нема чого тут дискутувати, треба визнати, що це українці зробили, та й усе, — переконаний Бернацький. — Я не маю в собі ненависті, але спитайте про це мою маму.
Президенти запізнюються на годину. Вздовж дороги, якою їде кортеж, чергують сніговідгортальні машини. Віктор Ющенко під"їжджає на сріблястому джипі "Тойота Лендкрузер". Одразу підходить до поляків, перемовляється кількома словами. Першим виступає Качинський.
— Як і в Павлокомі, читатиму з листочка, — каже він.
Моя мама залишилася жива, вона втекла. Але тітку замордували
2006 року разом із Ющенком Качинський ушановував пам"ять українців, убитих поляками 1945-го у селі Павлокома біля Перемишля у Польщі. Президент закликає припинити фальшувати історію.
— І як я тоді закінчував промову, так скажу й зараз: "Простіть нам, як і ми прощаєм".
Президенти обіймаються.
— Незважаючи на складні моменти в нашій історії, ми повинні подати руку дружби, — виступає Ющенко. — Вбивати один одного українців та поляків провокували тоталітарні гітлерівський та сталінський режими.
Людей із прапорами "Свободи" правоохоронці зупиняють за 100 м від меморіалу. Ближче не підпускають. Ті співають гімн України.
Біля пам"ятника тим часом відправляють молебень. Потому жителі сусідніх сіл ідуть додому. Глави обох держав їдуть до Бродів, аби вшанувати пам"ять жертв політичних репресій. У центрі містечка біля монумента репресованим українцям на них чекає натовп. Церемонія покладання квітів триває кілька хвилин. Президенти від"їжджають.
— Йой, та я тут з двома дітками прийшла, дві години мерзла, аби його побачити, а він навіть слова не промовив, — сердиться на українського президента місцева жителька Марія Риндич, 42 роки.
8 
35413
Коментарі