У січні 1429 року до Луцька на Волині, улюбленої резиденції великого князя Литовського Вітовта, з"їхалися правителі всіх довколишніх держав.

Прибули імператор Священної Римської імперії Сигізмунд І Люксембургзький, король Польщі Владислав ІІ Ягайло, король Данії, Норвегії та Швеції Ерік Померанський, господар Молдавського князівства Олександр І Добрий. Великий князь Московський Василій ІІ Васильович, мати якого Софія була донькою Вітовта, мав 14 років. Тож на з"їзд його супроводжував митрополит Фотій. Також серед гостей були два магістри Тевтонського ордену, дрібніші князі з північно-східної Русі, хани Перекопської, Донської й Волзької орд, посли візантійського імператора Івана Палеолога й Папи Римського Мартина V.

На початку XV ст. Велике князівство Литовське, окрім сучасної Литви, займало Білорусь і більшість України — аж до Чорного моря. Польське королівство, до якого входила Галичина, було вдвічі меншим. 1385-го правитель Литви, 34-річний Ягайло, узявши шлюб із 11-річною польською королевою Ядвігою, став і польським королем. Тоді ж прийняв католицьку віру й отримав ім"я Владислав. Литва постала перед загрозою поглинення Польщею. Опозицію Владиславові очолив його двоюрідний брат Вітовт. Після багаторічної боротьби він досяг, що Ягайло визнав його правителем Литви.

Та найкращою можливістю цілковито ствердити свою владу була коронація. Зробити це міг тільки імператор Священної Римської імперії Сигізмунд. Союз із Вітовтом був тому на руку. Литовська корона відволікла б Вітовта від посягань на Чехію, на корону якої він претендував нарівні з Сигізмундом. Окрім того литовський князь був у добрих стосунках із татарськими ханами, які залишалися загрозою Європі. Сигізмунд запропонував Вітовту провести на початку 1429 року з"їзд монархів, на якому серед інших питань буде прийнято й рішення про коронацію. Місцем збору обрали Луцьк. Вітовт вирушив туди з литовської столиці Вільна (нині Вільнюс) завчасно — аби особисто запросити на з"їзд якомога більше впливових вельмож держави.

Запрошені почали з"їжджатися до Луцька на початку січня. Зібралося майже 15 тис. чоловік — більше, ніж жило в ті часи в самому Луцьку. Вони оселялися в місті й навколишніх селах — Жидичині, Ківерцях, Гнідаві, Красному.

В очікуванні головного учасника з"їзду — імператора Сигізмунда, гості влаштовували турніри, перегони, лови. Якщо вірити польському хроністу Мацею Стрийковському, щодня на бенкетах з"їдали до 700 волів, 1400 баранів, сотню зубрів, лосів, диких свиней, випивали 700 бочок меду, а також чимало вина й пива. Владислав Ягайло, аби не нудитися, вирушив на полювання аж під Житомир. Проте отримав звістку, що Сигізмунд наближається до Луцька, і був змушений завернути.

23 січня імператор в"їхав до міста. "Вийшли на зустріч на відстань однієї милі князь Вітовт зі своїм почтом панів, — описував цей момент тогочасний польський дипломат Ян Длуґош. — Після його приїзду король польський Владислав увійшов до карети, в якій їхала королева римська Барбара, і в"їхав до Луцька. За князем Вітовтом поспішав на коні король римський Сигізмунд, біля якого був єпископ краківський Збіґнєв. Тим часом труби та інші інструменти звучали потужно".

Головні учасники з"їзду — Сигізмунд, Владислав Ягайло і Вітовт — зібралися зі своїми радниками у трьох палатах Луцького замку. Сигізмунд зокрема пропонував поділити Молдову між Польщею й Угорщиною, об"єднати православну і католицьку гілки християнства, просив підтримки Польщі та Литви у боротьбі з турками. Найбільше непорозумінь виникло, коли нарешті дійшла черга до коронації Вітовта. Польські представники запротестували й залишили з"їзд. Після нарад Вітовт і Сигізмунд вирішили, що коронація може відбутися і без згоди Владислава. Тоді обмінялися коштовними подарунками. Зокрема Сигізмунд залишив Вітовту хороших коней. А той подарував старовинний ріг тура в золотій оправі. На початку лютого учасники з"їзду виїхали з Луцька.

Коронація Вітовта була призначена спершу на серпень наступного року, згодом її перенесли на вересень. Проте поляки затримали делегацію від імператора, що везла до Вільна виготовлені у Нюрнбергу корони. А через півтора місяця, 27 жовтня 1430, Вітовт несподівано помер. Велике Князівство Литовське так і не стало королівством. Упродовж наступних 140 років обома державами правили нащадки Ягайла. А 1569-го Польща й Литва злилися в одну державу — Річ Посполиту.

З"їзд монархів у Луцьку відбувалася у Верхньому замку міста, який стоїть на високому пагорбі і зберігся до наших днів. Його муровані стіни завдовжки біля 300 м мають вигляд трикутника з випуклими боками, на вершинах якого розташовані три вежі. До однієї з веж примикав палац Любарта, на частині фундаментів якого 1780 року збудували повітову канцелярію. Тепер тут картинна галерея. У центрі замку стояла церква Івана Богослова. У XVII ст її розібрали, аби збудувати нову, удвічі більшу. Проте звели тільки фундаменти.

×