Київський політолог Євген Чєкушкін, 25 років, майже вісім років захоплюється японським мистецтвом вирощуванням дерев — бонсай. Є хибна думка, що бонсай — це дерево в горщику. Насправді це набір технологій, які застосовують при догляді за рослиною. Зробити бонсай можна також із куща і трав"янистих рослин. На сході існує кілька десятків стилів, як надати форму рослині.
Ботанічні знання чоловік здобував самотужки, з дитинства вирощував цитрусові. Колекцію бонсай починав з еоніумів, канадських ялинок і красули — грошового дерева.
У колекції Євгена Чєкушкіна близько 50 рослин із різних кліматичних зон: українські сливи, ялівці, африканські гібіскуси, індійські фікуси, іспанський інжир, японська мурайя, гранати й декоративні лимони.
Чоловік вирощує прямостоячі деревця бонсай, нахилені, мітлоподібні. Опанував техніку групової посадки — гай.
— Найпростіше виростити дерево у стилі мітла, — розповідає Євген Чєкушкін. — Це не потребує значних зусиль. Потрібно лише періодично проріджувати крону. Найкраще для цього підходить гранат.
Із сіянцем граната починають працювати на четвертий місяць. Якщо це саджанець, окультивовують одразу: обрізають верхівку, щоб дерево не було високим, підрізають гілки — щоб крона мала форму.
За стандартами, деревце бонсай, яке росте у приміщенні, повинне мати до 50 см. Щоб підтримувати задану форму, гілки граната підрізають п"ять-шість разів на рік, як відростають. Поливають рослину двічі на місяць. Узимку, коли в кімнаті сухе повітря, — частіше.
Найпростіше виростити дерево у стилі мітла
— Японська техніка бонсай не передбачає сильного механічного втручання під час росту дерева, — пояснює чоловік. — Над наданням рослині певної форми іноді доводиться працювати кілька десятиріч. Буває, що кінцевий результат роботи садівника зможе побачити лише третє покоління. На відміну від японців, китайці часто беруть доросле дерево, яке підходить для надання певної форми і власноруч формують його: вирізають гілки, оголюють коріння.
Японці, коли їдуть на відпочинок чи у відрядження, беруть із собою мініатюрне деревце. Кажуть, що інакше воно сумуватиме за господарем і може загинути.
— Доглядати за деревцем у стилі бонсай у кімнатних умовах складно, — розповідає Чєкушкін. — Улітку воно потребує частого поливу, а взимку — температури не вище + 10°С. Такі умови створити рослині у квартирі може не кожен, хіба що рослина ростиме на неопалюваній лоджії чи заскленому балконі. Я свої деревця тримаю в коморі заміського будинку. На вулиці взимку залишаю тільки сливи.
Найлегше, за словами Євгена Чєкушкіна, сформувати дерево бонсай із китайських гібіскусів. Для цього потрібно вчасно підрізати гілки.
У Європу деревця завезли військові
Мистецтво бонсай виникло в Китаї кілька тисячоріч тому. Їх вирощували в палацах імператорів і вельмож. За легендою, китайський імператор династії Хань наказав створити мініатюрну копію своєї імперії в саду біля палацу. Щоб відтворити ліси, використали невеликі деревця бонсай.
В Японію перші рослини бонсай завезли монахи-буддисти на межі I тис. н. е. Тоді привілей мати химерні кімнатні деревця, оформлені камінням, належав вельможам. В Європу перші рослини бонсай потрапляють наприкінці XIX ст. Та захоплюватися цим мистецтвом почали у 40-х роках минулого сторіччя. У європейські країни дерева бонсай привезли американські військові.
2 
35413
Коментарі
3