Виставу про жінок-заробітчанок покажуть 7 березня

У столичному Театрі імені Івана Франка режисер 47-річний Олександр Білозуб ставить виставу "Амаркорд".

— Ідея спектаклю виникла в мене минулого літа, коли я побував в Італії на могилі Федеріко Фелліні, — розповідає він "ГПУ". — Повертаючись із цвинтаря, зустрів групу наших співвітчизниць, спитав у них дорогу до вокзалу. Мене вразило, що жінок не здивувала українська мова з вуст випадкового перехожого.

"Амаркорд" — назва однієї з найвідоміших стрічок метра італійського кіно Федеріко Фелліні, українською перекладається "Я згадую".

— Це фільм про провінційне місто, жителі якого мріють вирватися з нього у широкий світ. І про маленьку людину, яка хоч і втекла від рідного міста, повертається до нього помирати. Він дивним чином поєднується з темою українських жінок-заробітчанок в Італії.

— Наша вистава — це сім історій українок. Усім героїням буде десь під 40, у всіх родина, діти. Вони їдуть із надією змінити долю свою і дітей на краще, з надією повернутися й застати те, чим пожертвували. Але час минув, і годі щось повернути. Це навіть не драма, це трагедія нації: жінки в розквіті материнства кидають свій дім, родини та їдуть, ба — тікають, нібито на заробітки, а насправді від проблем у нас в країні. У виставі я не аналізую причини, а показую — як документ часу — зміни жіночої психіки. З деякими прототипами героїнь спілкувався в римському аеропорту. На контакт ішли не всі, до кінця свого життя вони вже будуть причмелені. Допомогти виписати драматургію запросив професійного психолога Олену Сікорську.

Головні ролі в "Амаркорді" виконують Ольга Кондратюк, Світлана Ватаматюк, Олександра і Тетяна Олексенко, Леся Левчук, Люба Кубюк, Наталя Ярошенко, Інна Капінос.

— Моя історія про жінку, яка намагається зробити виклик в Італію синові, — розповідає 46-річна Лариса Руснак, яка також задіяна у спектаклі. — Вона не бачила його 5 років.

Музику до вистави написав італійський композитор Алесіо Влад, 52 роки.

— Перед новим роком ми з Алесіо обговорили всі деталі, музику він писав місяць. Потім прилетів до Києва з партитурою й за три дні записав усе з "Київською камератою".

Влад — автор музики до фільмів Франко Дзефіреллі "Джейн Ейр", "Каллас назавжди", "Чай з Муссолінні", "Горобець". Працював також із Бернардо Бертолуччі.

— Для мене завжди приємно приїжджати в Україну, — говорить Алесіо Влад. — Мій батько 70 років тому приїхав до Італії з Чернівців. Тому для мене це досить сентиментальна подія — щоразу повертатися.

Батько Алесіо італійський композитор Романо Влад, який в різні роки був художнім керівником Римської філармонії, Оркестру туринського радіо, Міланського оперного театру "Ласкала":

— Він товаришував із Каролем Войтилою - Папою Римським Іоанном Павлом II. Між собою розмовляли польсько-українською мішанкою, — згадує син.

— Для вашої країни міграція — теж болюча тема? — цікавлюсь у Влада.

— Ще півстоліття тому багато італійців були заробітчанами. У пошуках кращої долі вони їхали за океан, до Америки, чи до заможнішої Німеччини. А нині наша країна навпаки стала прихистком для емігрантів з усього світу.

Цього року від Італії на "Оскар" висунуто фільм "Незнайомка" — про долю української жінки в Італії.

Прем"єра вистави "Амаркорд" запланована на 7 березня.

×