У столичній мерії на Стрітення відбувся бал-маскарад "Карнавалія". Квитки коштували від $50 до $200. Організував забаву фонд "Мистецька скарбниця". Його президент Тетяна Логуш пообіцяла частину зібраних коштів від благодійного аукціону передати на книговидання, решту — в дитбудинки Києва.

О 18.00 на сходах мерії хлопець у смушковій шапці й у чорному пальті, підперезаний кольоровим паском, поправляє червону доріжку. Ще двоє запалюють  факели. Хлопці розмахують вогнем, один зі смолоскипів падає поруч із доріжкою.

— Ви що, дурні? — кричить їхній товариш. — Ще тут пожежу наробіть. Я думав, ви дорослі, того вас і вибрав. А ви олухи, все розкажу меру.

Із-за дверей визирає ведуча балу актриса Ольга Сумська, 41 рік. Запитує, що сталося. Не дочекавшись відповіді, зникає. Доріжкою швидко піднімається діджей Паша (президент "Гала-радіо" Павло Шилько). Він розповідає, що вестиме англомовну частину вечора. Скаржиться, що змерз, прикриває вуха долонями.

О 19.00 біля будівлі паркуються кількадесят іномарок. Поруч із машинами стоять 50-річні вчителі Антон Дмитрієнко та Сергій Жданов. Жданов запитує в друга, що тут відбувається.

— А ти шо, не бачиш — наш пан гуляють, — відказує Дмитрієнко. Чоловіки сміються й відходять убік.

На другому поверсі гостей зустрічають королі та королеви на ходулях. До їхніх карнавальних костюмів на поясах прив"язане дерев"яне коло, на якому стоять келихи з шампанським та вином. Біля вікна — столи зі стравами від ресторану "Трипілля". Дівчина у срібній масці пригощає хлібом-салом та спиртовою настоянкою з журавлини. Навколо товчеться багато гостей. Підходять 30-річний стоматолог Андрій Млин та директор приватного лікарського кабінету 43-річний австрієць Арнольд Міллер. Млин гучно командує:

— Друзья, поделитесь салом с австрийским другом.

Міллеру передають бутерброд та спиртову настоянку, він жує та вихваляє українську кухню.

Співачка Камалія бере попідруки стоматолога й пошепки цікавиться, скільки у їхній клініці коштує відбілити зуби. Пояснює, що це не для неї, а для подруги. Млин не називає суму, дістає візитівку й теж пошепки розповідає, що в них інкрустують зуби діамантами. Дантист просить дати йому ще один бутерброд із салом.

На столику стоять індійські ласощі — лату.

— Аби скуштувати, потрібно відповісти на запитання про Індію, — попереджає письменників Андрія Кокотюху та Юрія Покальчука дівчина у сріблястій масці . Кокотюха дістає з її капелюха папірець і читає:

— Що таке Камасутра? — захоплено вигукує. — Це ж еротичний трактат! Дівчино, не треба ласощів, давай ще свої запитання.

Тетяна Логуш помічає індійського бізнесмена 42-річного Шувра Чакраборті з дружиною Мітою, 36 років. Захоплено оглядає Мітине блакитне з золотими розводами сарі. Каже, що воно супер.

— В Індії це звичний одяг, — ніяковіє Міта. — Його вдягає і домогосподарка, і мама, яка йде до школи по сина, і жінка, яка працює. Коли ми з чоловіком десять років тому приїхали в Україну, було незвично носити європейський одяг. А тепер одягаю спідниці й навіть брюки.

Меценатка цікавиться, чому жінка не взяла на свято сина.

— О, Тукан іще малий, тільки в шостий клас перейшов, — махає рукою Міта. — До того ж у нього складне завдання з української мови. Він дуже старанно її вчить перед дзеркалом і мене навчає.

У фойє мерії продають книги українських письменників вартістю від 40 грн та карнавальні маски від 100 грн. Ольга Сумська танцює з діджеєм Пашею. Хвалиться, що тиждень тому разом із чоловіком каталася на гірськолижному курорті в австрійських Альпах.

— Траси там просто супер, — цокотить акторка. — Я каталася на тій, що для продвинутих "чайників", а чоловік — на професійній. Зустріли боксера Володю Вірчіса. Він приїхав, аби навчитися на лижах стояти. Думав найняти інструктора, так мій чоловік його навчив.

Павло ображено перебиває Сумську.

— Олю, ти можеш, хоч поки зі мною танцюєш, не говорити про чоловіка?

В іншому кінці зали Міта Чакраборті скаржиться дружині диригента оркестру "Київ Класік" Людмилі Макаренко, що вона — домогосподарка і ніде не працює. А в Україні заведено, щоб жінка працювала.

Людмила стенає плечима.

— Навіщо воно тобі? Я за радянських часів працювала художником-конструктором на фабриці одягу "Юність". А потім покинула й не шкодую. Я помічник свого чоловіка, і мені цього досить.

×