Руслан Пономарьов не вміє водити машину (фото: УНІАН)

Руслане, торiк ви проiгнорували виступ у складi збiрної України, за що вас багато критикували представники вiтчизняної шахової федерацiї. Ви вже з ними помирилися?

— Там вся справа була в тому, що шахова Олiмпiада вiдбувалася майже одночасно з мiжнародним турнiром у Москвi, в якому я виступав. Я мiг приїхати лише пiсля трьох чи чотирьох турiв.

Федерацiя шахів України на такий крок не пiшла. Нинi можна сказати, що мiж нами взагалi немає жодних стосунків.

А цього року на жовтневому чемпіонаті Європи в Греції будете в складі національної команди?

— На жаль, саме у цей перiод менi доведеться взяти участь у Меморiалi Михайла Таля в Москвi та в представницькому турнірі в Iспанiї. Там змагатимуться чемпiони свiту рiзних рокiв.

Шаховий свiт не має спiльного календаря?

— Так. Тому й з’являються моменти, коли доводиться обирати змагання. Скажiмо, в червнi Україна приймала престижний турнiр у Форосi. Я не поїхав туди, бо не встиг вiдпочити. А їхати просто заради участi не бачив сенсу.

Як змінилося життя Руслана Пономарьова після того, як ви завоювали титул чемпiона свiту 2002 року?

— Я вiдчув, що став бiльш популярним. Але й конфлiктних ситуацiй побiльшало. Найбiльше мене образило, коли зiрвався мiй матч із Гаррi Каспаровим (його планували провести у вересні 2003 року. — ”ГПУ”). Та я не злопам’ятний. Пробачив усiм, зокрема й Каспарову. Гаррi Кiмович бiльше в шахи не грає, а я продовжую кар’єру. I мрiю знову стати чемпiоном свiту. Живу спокiйно, тренуюся в Києвi, їжджу на мiжнароднi старти.

А як із навчанням?

— Я закiнчив юридичний факультет Краматорського унiверситету. Торiк вступив на четвертий курс Київського iнституту фiзкультури, на шахову спецiалiзацiю.

Навчаєтесь самотужки чи викладачi ставлять вам позитивнi оцiнки за внесок у розвиток українського спорту?

— (Смiється). Як вам сказати? Мiй викладач водночас працює моїм помiчником у шахах. Ми з ним частiше бачимося в моєму помешканнi, анiж в iнститутi. Тому проблем із навчанням немає.

Навiщо вам двi вищі освiти? Ви справдi колись плануєте працювати юристом чи вчителем фiзкультури?

— Навiть не знаю, навiщо менi два дипломи. Мабуть, ще з радянських часiв зберiгся стереотип, що людина повинна здобути вищу освiту. Я граю в шахи, i ця робота приносить менi значно бiльше морального задоволення, анiж юриспруденцiя. Зрештою, в шахах я досягнув певних успiхiв, а в юридичнiй галузi треба починати все з чистого аркуша. Тому краще взагалi не починати кар’єри юриста.

З ким iз гросмейстерiв найчастiше спiлкуєтеся?

— Я маю чудовi стосунки з усiма гравцями збiрної України. Люблю поговорити iз Захаром Єфименком, Павлом Ельяновим та Сергiєм Карякiним.

А які стосунки з Василем Iванчуком, у якого ви виграли фiнальний матч чемпiонату свiту в Москвi?

— Той матч ми обидва вже давно забули. Недавно Василь був у Києвi. Я запросив його завiтати до мого помешкання. Пiзнiше ми вийшли на Хрещатик, пили пиво i довго розмовляли.

Якi спиртнi напої вживаєте, окрім пива?

— Горiлки не п’ю, iнших спиртних напоїв — також. А от пиво полюбляю пiсля сауни.

Сідаєте за шахiвницю після пива?

— На змаганнях — ні. А вдома, пiд час тренувань, можу собі дозволити кухоль-другий пива.

Теперiшня спека якось вiдволiкає вiд роботи?

— Я ненавиджу спеку. Голова не працює так, як хочеться. Тому придбав кондицiонери. Зараз майже не виходжу з дому.

Ви й досі їздите на велосипеді?

— Я можу в будь-який момент купити машину. Але навiщо вона менi, як я не вмiю водити? Я не можу уявити себе за кермом. Тому їжджу лише на велосипедi.

Чому ще віддаєте перевагу у вільний час?

— Тричi на тиждень ходжу в басейн. Iще полюбляю їздити на екскурсiї. Торiк був у Санкт-Петербурзi та Одесi. До країн Захiдної Європи чомусь мене не тягне. На наших теренах є чимало цiкавого, чого я ще досi не бачив. Приміром, жодного разу не був у Карпатах. Колись плюну на все, вiзьму намет та наплiчник i вирвуся в гори.

Любите ходити по магазинах?

— Мене вони дратують. У моєму гардеробі немає дорогих та вишуканих речей. Маю лише три костюми. Пригадую, мої менеджери завели мене в бутик i примусили купити дорогий костюм, щоб я мав солiдний вигляд на церемонiї вшанування чемпiона світу. Якщо менi не зраджує пам’ять, то цей костюм тодi коштував понад тисячу доларiв.