Броварчанин Олег Великий, 29 років, — уродженець України, який виграв гандбольний чемпіонат світу. Зробив він це у складі збірної Німеччини, честь якої після зміни громадянства захищає з 2004 року. На Мундіалі-2007 Великий не зіграв через важку травму руки, але свою золоту нагороду все одно отримав. Відпустку проводить у рідних Броварах під Києвом, куди йому і зателефонував кореспондент "ГПУ".

Дуже прикро було, що не зіграли на чемпіонаті світу?

— Запитуєте. У ході чемпіонату постійно знаходився серед хлопців. Підтримував їх морально. Але медаль вручили, на прийоми до керівників Німеччини теж запросили. Бачився з канцлером Ангелою Меркель.

Як відсвяткували?

— На славу. Пиво, національний німецький напій, лилося рікою. Меркель сказала, що ми зробили те, що торік не вдалося футболістам — виграли домашній чемпіонат світу.

З українських гандболістів вас хтось вітав?

— Так. Але я не буду уточнювати прізвища. Думаю, їм це не потрібно.

Гадаєте, у них можуть бути неприємності?

— Не виключаю. Зміна громадянства викликала чимало балачок. Українська преса вилила на Великого стільки бруду, що його вистачило б на цілу команду. Я ні перед ким виправдовуватися не хочу. На моєму місці так вчинив би кожен гандболіст, просто не кожному випадає шанс. Ті, хто раніше мене критикував, починають розуміти, що помилялися. Особливо після того, як українська збірна програла словакам плей-офф до чемпіонату Європи-2008.

Зізнайтеся, чим спокусили вас німці?

— Хоча мої зарплати в Україні та Німеччині — небо й земля, смішно було чути, що, мовляв, Німеччина мене перекупила. Я просто хотів чогось досягти у спорті. В українській збірній я сягнув піку в 2001 році, коли "синьо-жовті" посіли сьоме місце на чемпіонаті світу. Це подвиг, враховуючи ставлення українських гандбольних чиновників до спорту. Їм наплювати на все — починаючи від дитячо-юнацьких шкіл і закінчуючи національною збірною.

Смішно чути, що Німеччина мене перекупила

Ви уже стали німцем за світоглядом?

— Так, час бере своє. Уже через рік після прийняття громадянства став звикати до життя по-німецьки — розміреного та педантичного. Хоча за Україною сумую — щойно випадає вільна хвилина, лечу додому.

Нинішню відпустку повністю проведете в Броварах?

— Точно. Скучив за батьками, друзями, яких маю достатньо. Зустрічаюся з ними щодня, через це відмовився від поїздки на море. Дружина Катя мене також підтримує.

Ваш син знає, що тато — гандболіст?

— Безперечно. Сам Микита грати у гандбол не захотів. Йому тільки три роки, але ще рік тому я відвів малюка до секції. Там не стільки ставка на гандбол робиться, скільки на гармонійний розвиток дитини. Відвідав він кілька занять і сказав, що йому страшенно не подобається. Силувати не став.

Минулого сезону ви рідко грали через постійні травми. Проблем із керівництвом клубу "Кронау-Острінґен" не було?

— Жодної. Зарплату платили повну. Травмувався ж я на майданчику під час гри, а не лежачи біля телевізора. Мій контракт із клубом діє ще рік. Розривати його ніхто не збирається. У команді велика кількість російськомовних гравців — українець Шельменко, білоруси Климовець, Горбок, Шевцов — тренер. Але на заняттях він ніколи не дозволяє собі спілкуватися російською — тільки німецькою.

"Кронау-Острінґен" до грандів німецького гандболу не належить. Не хочете перейти до іншого клубу?

— По-перше, у Кронау, де знімаю квартиру, комфортно мені та сім"ї. По-друге, де гарантія, що, виступаючи за один з місцевих грандів, я входитиму до обойми основних гандболістів? Мати практику для мене необхідно — через рік Олімпіада. Бути глядачем ще і на цьому турнірі у мої плани не входить.

1977, 14 жовтня — Олег Великий народився в Броварах Київської області
1995 — став гравцем запорізького ЗТР
2001 — перейшов до німецького "Туссена"
2004 — змінив українське громадянство на німецьке, народився син Микита
2005 — став гравцем "Кронау-Острінґен"
2007 — виграв чемпіонат світу
Одружений

×