Надія Соломко в’яже на спицях портрети та ікони (фото: Олександра ЛІСКОНОГ)

— Сім років тому побачила по телевізору передачу про доктора теології, отця Дмитра Блажейовського, який вишиває ікони. Подумала: Боже, та ж це можна вив’язати! — розповідає 63-річна майстриня. — Маю п’ять каталогів робіт Блажейовського, за ними і в’яжу.

До пенсії Надія Соломко працювала електромонтером зв’язку на радіозаводі в Івано-Франківську. У вільний час в’язала теплі речі для рідних: светри для сина Олега та доньки Олени, шкарпетки — для чоловіка Миколи. Назбирала дві валізи ниток.

— В’язати картини значно важче, ніж вишивати — готових і розписаних під хрестик малюнків нема, — зауважує Надія. — Спочатку розраховую на петлі. Один хрестик — одна петля. Нещодавно почала портрет Івана Франка шириною 235 петель. Потім розписую кольори, підбираю нитки. Беру штучні — аби міль не точила. Для краси та міцності додаю різнокольоровий люрекс. Портрети в’яжу зазвичай спицями три з половиною, використовую лицевий візерунок. ”Двійкою” плету невеликі ікони. Щоб не спотворювати обличчя святих на однотонному полотні, контури вишиваю нитками. Ось, гляньте, — показує в’язаний образ ”Плащаниця”. — Контури Ісуса вишиті чорними нитками. Чотири місяці в’язала.

Надія Соломко каже, що за нову роботу не береться, доки не закінчить почату. Перші ікони ”Ісус” та ”Богородиця” освятила в церкві. Образи та портрети скручує в рулони й загортає в целофан — в її чотирикімнатній квартирі на вул. Пасічній вже немає місця для них. Про виставки своїх робіт художниця домовляється сама.

— Сідаю на телефон і обдзвонюю музеї, — каже. — Потім рулони в руки — і на поїзд. Часом хтось із попутників допоможе дотягнути до таксі.

На портрет іде 2–3 кг ниток, за 100 г яких жінка віддає 15–20 грн, а за невелику шпульку люрексу — 25 грн. А ще велюрові нитки, полотно для основи, аби в’язка не розтягувалася, — до тисячі набігає. Жодної зі своїх 25 робіт майстриня не продала. Лише рідним сестрам Вірі та Любові з Кам’янця-Подільського подарувала образ Вишгородської Богородиці, а доньці Олені, яка переїхала до Польщі, — ікону Папи Римського Івана Павла ІІ.

— Мрію виплести портрет Йосипа Сліпого та Лесі Українки, а також створити ”Тайну Вечерю”, — ділиться планами Надія.