Дружина Тризубого Стаса Марія (у чорній шалі), син Володимир (праворуч від Марії, в чорному пальті) та екс-міністр культури Оксана Білозір (крайня праворуч)(фото: Євген КОЛЕСНИК)

Тризубий помер позаминулої середи. У нього стався третій інсульт. Тіло лежало в київській квартирі чотири дні. Дружина з сином Володимиром саме поїхали на весілля до родичів у Івано-Франківськ. Чоловік мав під’їхати пізніше. Але у вівторок по телефону сказав, що кепсько почувається.

31 січня він планував виступити в Спілці письменників. 24 лютого йому виповнилося б 59 років.

Щербатих народився в російському місті Алейськ Алтайського краю. Його тітка була медиком. За розподілом потрапила до Франківська. Батько Станіслава загинув, коли йому було півтора року. Тітка забрала сестру з дитиною до себе. Хлопця назвали на честь міста (Станіславів — стара назва Івано-Франківська. — ”ГПУ”).

— Я маю три зуба, — жартував музикант. — Один — на комсомол. Другий — на Компартію. Третій — на профспілку.

Казав, що почуттям гумору завдячує дядькові Якову, колишньому вояку УПА. Той відсидів 10 років у сталінських таборах.

Прославився Тризубий сатиричними піснями.

— Його вірш про ”г..но” обійшов СНД, — розказує 55-річний президент франківського клубу ”Що? Де? Коли?” Володимир Макаров. — На людях Стас говорив ”воно”. Ще створив ”Трактат про користь сала”. Дехто справді вірив, що це серйозне наукове дослідження.

Із середини 90-х Тризубий Стас жив у Києві. Брав участь в акції ”Україна без Кучми”, їздив у передвиборні тури Віктора Ющенка. Мав медаль ”Видатний учасник помаранчевої революції”.

— 1989-го став дипломантом першої ”Червоної рути”, — розповідає 42-річний поет Володимир Цибулько. — Був страшенно популярний. Концертами міг заробити півтори тисячі доларів за місяць. У селах теж виступав.

— Після перебудови торгував у Польщі на базарах. Гроші витрачав на записи в київській студії, — пригадує знайома Стаса Наталя Позняк. — Дуже хотів 60-річчя відзначити в Українському Домі.

— Страшенно любив каву, — каже директор франківського телеканалу ”Вежа” Іван Вовк, 54 роки. — У 70-х ми збиралися в нього вдома. Сиділи до ранку. Спиртного не вживали, а от кави йшло багато. Тоді Стас іще пісень не писав, зате був сильним кіноаматором. Перші мультиплікаційні фільми в Україні створив він із дружиною Марійкою. А які фотографії робив!

Щербатих знімав розкопки у Дем’яновому Лазі — місці захоронення української інтелігенції, знищеної радянською владою.

— Піснями зайнявся наприкінці 80-х, — пригадує президент клубу авторської пісні Петро Федорів, 47 років. — Створив цей клуб.

— Дружину Марію ми любовно називали директором Тризубого Стаса, — усміхається Вовк. — Вона знає напам’ять увесь його репертуар. Коли Стас щось забував — підказувала. Тепер вона київська поетеса Марія Гук-Щербатих.

— Стас був трохи лінивий, — каже Федорів. — Марійка брала його на дачу в Ірпінь. Щоб не робити нічого на городі, писав пісні.

Бард створив понад 300 пісень та 1300 коротких анімаційних фільмів.

— У нього є опера ”Корова Середа”, — продовжує Федорів. — Дуже хотів її поставити, але грошей не мав. Зате видав фантастично-кримінальний роман ”Нічия земля”. Дія відбувається між Франківщиною, Тернопільщиною та Хмельниччиною. На останньому примірнику, який вручив моїй дружині, намалював череп із двома кістками та написав: ”Петрові не давати”. На концертах, де виконували серйозні пісні, сідав десь у куточку і показував нам язика. Мав харизму, як Юрій Крамаров. Міг на сцені не співати і навіть не говорити, а в залі уже всі сміялися.

— Син Володя присадив його на комп’ютери. Разом вони робили політичні мультфільми для програми ”5 копійок” на ”5 каналі”, — розказує Жук. — У мене лежать ескізи його незакінченого мультика ”Життя корів”.

— ”На писок я тризубий, по паспорту — москаль”, — любив жартувати він про себе, — згадує музикант Сашко Власюк, 44 роки. — Прозу він писав російською. Не хотів зовсім відхрещуватися від коренів.

Дев’ятини по Станіславу Щербатих відбудуть у Києві, в храмі на Аскольдовій могилі в п’ятницю об 11.00.